“Душа і серце залишилися вдома”: Як українські біженці влаштувались у Польщі і чи хочуть повертатись додому

Потужна українська хвиля, що накотилася на польські терени із початком повномасштабної російської навали на Україну, потроху відкочується. За інформацією голови Управління у справах іноземців Ярослава Шайнера, з майже 4 млн українців, які в перші місяці війни приїхали на територію Польщі, приблизно половина повернулася до рідних країв або ж змінила місце проживання. У Центрі прийому біженців у Варшаві підтверджують: українців, які втекли від війни, меншає з кожним днем. А ті, хто залишився, чекають на швидке повернення додому, але вже після закінчення війни.

Як же українцям живеться у Варшаві – читайте у репортажі Новини.LIVE.

Місто, що дає притулок і надію

Уся Варшава досі обвішана українськими та польськими прапорами на знак величезної підтримки України у війні з Росією. Українську мову на вулицях міста чути нарівні з польською. З тих 4 млн українців, які приїхали до Речі Посполитої після 24 лютого, близько 300 тисяч оселилось саме у польській столиці. Але, як розповів секретар українського посольства у Польщі Максим Музичко, починаючи із квітня, 100 тисяч вже поїхало.

Окрім як на вулицях, українська мова у Варшаві також у меню банкоматів та терміналах McDonald's. На вихідних тут організовують різні благодійні ярмарки та розваги для дітей, а для дорослих – концерти. На Центральному залізничному вокзалі майже чотири місяці безперервно працює Центр прийому українських біженців. Вхід туди – за українським паспортом. Поліцейські перевіряють дату в'їзду на територію Польщі. Пропускають лише тих, хто перетнув кордон після російського вторгнення – 24 лютого.

У Центрі можна отримати всю необхідну інформацію щодо розміщення  в країні та безкоштовний гарячий обід. У день нашого приїзду тут годували гречкою із м'ясною підливою, також роздавали бутерброди. Крім того, в автоматах можна взяти чорну каву та каву з молоком.

“Квартиру у Бучі розмобили, у Маріуполі - згоріла”

Потік українських біженців зменшився разів у десять у порівнянні з лютим-березнем, – розповіла Новини.LIVE одна з волонтерок центру, українка Марія. Каже, багато хто повертається назад до України. Але це ті, хто має вціліле житло. У кого нічого немає, як у декого з Бучі чи Харкова, залишаються.

“Знаю одну сім'ю із Маріуполя. Років зо два тому вони переїхали до Бучі, купили там квартиру, яку в березні розбомбили орки. І у Маріуполі все згоріло. Ця жінка взяла останні 10 тисяч євро, які збирала на чорний день, й орендувала на рік квартиру у Варшаві. Як далі буде – не знає. Роботу якусь шукала. Ну, може, і знайде щось у ресторані або товари упаковувати”, – розповіла волонтерка.

Читайте також: "Якщо путін переможе, Грузія – наступна. Вся надія на вас": що про війну в Україні говорять грузини та як приймають українців

За словами Марії, із хорошою роботою тут складно. Але легко можна знайти щось на кшталт пакувальника продуктів, робочого у сільському господарстві чи різноробочі спеціальності. Зарплата становить в середньому 3,5-4,5 тисячі злотих – це 25-30 тисяч гривень. Але з урахуванням дорогої оренди нерухомості цієї суми вистачить хіба що на житло та на продукти.

Натепер, за словами голови Управління у справах іноземців Ярослава Шайнера, понад 200 тисяч біженців із України вже знайшли роботу.

Оренда зросла, роботу без мови знайти складно

Про складності з пошуком роботи та житла згадує й інша українка,  Наталія. Їй 30 років, вона незаміжня, дітей не має. Переїхала Наталія до Варшави із Сум, де працювала менеджером з продажу меблів. У Варшаві поки що посилено вивчає польську.

За її словами, поляки дуже добре ставляться до українців, не зважаючи на те, що війна – і, відповідно, вимушена гостинність поляків – триває вже чотири місяці. І загалом їй досить комфортно у Польщі – особливої різниці між країнами не відчуває. Хіба що в цінах на продукти і, звичайно ж, на оренду житла.

У Варшаві ціни на квартири злетіли як мінімум на 200-300 євро. Тепер однокімнатна коштує від 700 євро на місяць. 

З роботою, каже Наталя, також непросто, особливо фахівцям середньої ланки. Потрібно добре знати польську мову. Але держава створює для цього всі умови, зокрема безкоштовні мовні курси.

“Звичайно, є такі поляки, які не в захваті, що ми тут сидимо чотири місяці, але це нормально, коли хтось проти. Загалом – нас тут досі дуже підтримують, і я зрозуміла чому. Поляки вже були під окупацією радянської влади та дуже добре розуміють, що після України можуть стати наступною метою путіна. А що таке русскій мір - вони точно добре знають”, – припускає Наталя.

Читайте також: Викрадений росіянами мейн-кун Макс повернувся додому: подробиці хепіенду

Вона поки що не планує повертатися в Україну через війну та ракетні обстріли. Проте її будинок у Сумах не постраждав, і як тільки війна закінчиться, Наталя одразу ж повернеться додому.

“Тут добре, рівень життя вищий, ніж у нас, хороша медицина, якщо є страховка, комфортний транспорт, а не як ці жахливі жовті маршрутки. Але душа і серце залишилися вдома, тому щойно стане безпечно – я обов'язково повернуся. Свою країну треба відбудовувати та розвивати. Головне, аби війна закінчилася”, – підсумувала Наталя.

Соцвиплати для українців скасовують з 1 липня

З Києва до Польщі чотири рази на добу ходять потяги – у Хелм, Варшаву та Пшемисль. Також щодня їздять автобуси. Квитки, куплені за українським паспортом через залізничні каси, безоплатні.

До червня проїзд у громадському транспорті для українців був безкоштовний, тепер одна поїздка обійдеться у 3,4 злотих – майже 30 гривень. З транспортною картою – дешевше.

В українців, які оформили собі соціальне страхування PESEL, є доступ до ринку праці, медичного обслуговування та соціальної допомоги, включаючи щомісячні дитячі виплати на дитину в розмірі 110 євро. Щомісячна допомога на дорослого до 1 липня становить 70 євро. Незабаром платити перестануть. Таким чином польський уряд спонукає українців шукати роботу та ставати незалежними, знімаючи тягар їхнього забезпечення з бюджету і, відповідно, з польських платників податків.