Сміттєвий колапс: як українцям живеться поряд з горами відходів

У Полтавській області з плином часу утворилося звалище висотою в 9-поверховий будинок. Сміття з усього регіону звозять на полігон неподалік села Макухівка. Сміттєву гору видно звідусіль: вид на неї відкривається з оглядового майданчика Полтави. Окрім того, проблеми з відходами є і в Одесі. В Овідіопольському районі майже тисячу квадратних метрів забрало сміття. Люди, які проживають поряд з цими звалищами, скаржаться на нестерпний сморід, постійні хвороби і отруйну воду в криницях.

Новини.LIVE з’ясувало, як людям живеться біля найбільших сміттєзвалищ та які варіанти боротьби з відходами існують в Україні. 

Читайте також: У Євросоюзі заборонили пластиковий посуд

Дев’ятиповерхівка зі сміття

Макухівка – село, де, незважаючи на велику кількість соняшників, не відчуєш їх запах, бо все перебиває сморід з місцевого сміттєзвалища. Туди привозять відходи з усього Полтавського регіону. За роки існування тут склали майже 4 млн тонн сміття: щодня туди завозять близько 15 фур відходів.

До нестерпного смороду люди вже звикли, ось тільки змиритися з тим, що вони постійно хворіють – не можуть. Чиновники запевняють, що на звалищі складають тільки тверді побутові та будівельні відходи, а небезпечних – немає. Нам вдалося відшукати жителів цього села Людмилу і Григорія Бурхан. Ексклюзивно для Новини.LIVE вони розповіли, що майже кожного року в селі фіксують нові спалахи різних хвороб. 

"Минулоріч після чергової пожежі на сміттєзвалищі в селі розпочалась епідемія гепатиту. Проте найчастіше люди скаржаться на головний біль і кашель. Наші сусіди навіть потребували серйозного лікування", – каже Григорій Бурхан. 

Еколог Марія Діденко каже, що газ, який виділяється при розкладанні сміття, дійсно отруйний, та ще й радіоактивний.

"Продукти розпаду радону потрапляють в легені людини разом з киснем і затримуються в них. Радон викликає мікроопіки в легеневій тканині, а підвищена концентрація газу в повітрі може призвести до раку. Найбільш уразливі для цієї речовини клітини – статеві, кровотворні та імунні", – каже фахівець. 

Ще одна проблема – забруднення ґрунтових вод, як каже Григорій. Це впливає на стан питної води. Місцеві її здавали на аналіз. Кажуть, що вміст нітратів перевищено в рази. Ми з’ясували в еколога, що дощова вода, просочуючись крізь тверді побутові відходи, розчиняє в собі токсичні речовини, які є в смітті. Це можуть бути солі різних металів, наприклад з консервних банок, батарейок, акумуляторів, побутових електроприладів. Не обійдеться тут без пестицидів, мийних засобів, барвників та інших отруйних речовин. 

Читайте також: Куди подіти старі автомобільні шини

У спекотні дні, як сьогодні (20 липня – ред.), коли вітер дме зі звалища, жителям доводиться замикатися у будинку і щільно закривати всі вікна. Але запах все одно проникає...

"Ні вдень, ні вночі діти не можуть вийти на вулицю через такий їдкий запах. Багато разів в день тут проїжджають сміттєві машини, з яких сиплеться сміття і залишається мокрий слід. Коли екскаватор копає сміття, краще взагалі двері не відкривати, задихнешся. Над звалищем – каламутна пелена. Між горами сміття – невелике озерце з чорною водою", – додала дружина Григорія Людмила. 

Зараз вони шкодують, що 4 роки тому купили тут будинок. Але тоді такого сильного запаху не було, бо звалище розташовувалося не так близько до їхньої ділянки землі. Та й за ті гроші, що були у родини, нічого кращого під Полтавою не знайшлося. 

Місяць тому люди перекривали рух сміттєвозів, щоб привернути увагу до проблеми. Там планують будівництво сміттєпереробного заводу, проте коли – невідомо. Місцевим пообіцяли закрити звалище взимку наступного року, але для цього треба розшукати нову ділянку під нове звалище, щоб обласний центр не захлинувся у відходах.

Львівський колорит

Схожа проблема існувала і у Львівській області. Село Великі Грибовичі знаходиться в десяти кілометрах від центру Львова та в двох кілометрах від полігону твердих побутових відходів. У 2016 році там сталася страшна трагедія: під час пожежі на полігоні загинули 4 людини. Після цього почалися протести жителів прилеглих сіл – вони вимагали припинити використовувати це звалище відходів. Тоді припинили вивозити сміття з Львова в Грибовичі. 

Одним із міст, який прийняв сміття зі Львова, став Старокостянтинів, що на Хмельниччині. Це спровокувало масовий спротив місцевого населення. Люди протестували 15 днів і зібрали 3 500 підписів проти ввезення сміття зі Львова.

"За висновками екологічної комісії Хмельницької обласної ради, звалище є переповненим. Комісія виділила 20 пунктів порушень, які потрібно було усунути, але, незважаючи на це, сміття зі Львова продовжувало завозитися", – написав активіст Сергій Худий на своїй сторінці у Facebook.

Інші полігони у Львівській області теж не можуть довго приймати сміття зі Львова, оскільки вони розраховані на значно меншу кількість відходів. Проблему з вивезенням сміття зі Львова раз і назавжди могло б вирішити будівництво сміттєпереробного заводу, про що кажуть вже 5 років. І хоча вже узгоджено земельну ділянку, визначено фірму-генпідрядник, є фінансування, жодних робіт не спостерігається. 

Читайте також: На Київщині виявили 80 звалищ розміром 900 га

Три мільйони кубічних метрів відходів 

Кажучи про сміття, не можна не згадати і Одесу. "Дальницькі кар’єри" знаходяться в 15 кілометрах від міста. Автомобілі один за одним везуть туди гори сміття і його пресують. Приблизно 40 відсотків відходів на полігоні – це пластикові пакети, тари, упаковки і пляшки. Відкрите сміття більше трьох днів не лежать – його пересипають ґрунтом або подрібненими будівельними матеріалами. При цьому залишаються так звані "рукави" для виходу газу, які утворюються внаслідок органічних процесів. Три мільйони кубічних метрів відходів – стільки вміщує в себе земля полігону. Для порівняння, територія, на якій лежить сміття, могла б вмістити 500 футбольних полів. 

Над кар‘єрами літають зграї птахів, які шукають собі їжу. Поряд зі сміттєзвалищем є малі озерця, так звані відстійники. Одні кажуть, що вода в них отруєна хімікатами, інші стверджують, що хімічні показники там не гірше, ніж у місцевих ставках, де розводять рибу. Найбільше від сміттєзвалища страждають ті, хто живе у житловому комплексі "Озерки". Один з жителів – Вадим Громов – розповідав нам, що вони живуть у півкілометрі до звалища і в кілометрі від ділянки, де це сміття спалюють. Через шкідливе сусідство у багатьох з‘явився нежить і сухий алергічний кашель. Крім того, місцеві скаржаться на погіршення стану шкіри – все частіше з‘являються висипи і акне. 

Навесні на території "Дальницьких кар‘єрів" закінчили будівництво полігонної станції дегазації. Все для того, щоб утилізовувати щорічно до 12 мільйонів кубометрів біогазу. В свою чергу, за допомогою спеціального обладнання можна виробляти близько 70 тисяч кіловат електроенергії на годину – цього вистачить для того, щоб цілий місяць забезпечувати електроенергією понад 200 квартир. Але необхідність сміттєпереробного заводу на тому місці не зникає. Про його будівництво в мерії почали говорити ще з 2000 року, але грошей так і не знайшлось. Згодом представники однієї з компаній придбали сміттєперевізну фірму "Союз" і вирішили втілити на місці кар‘єрів масштабний еко-проєкт: створення станції дегазації, про яку ми писали вище, і будівництво сортувального і сміттєпереробного комплексу. Але це – тільки плани, і якщо їх не втілити найближчим часом, Одесу теж чекає екологічна катастрофа. 

Варіанти боротьби зі сміттям

Схожа ситуація зі сміттєвими звалищами по всій Україні: їх всього близько 6 тисяч, а тисяча з них не відповідає нормам екологічної безпеки і ще понад 300 – переповнені. Куди подіти сміття і як переробляти – вирішити проблему можуть тільки сміттєпереробні заводи. Однак в Україні такий тільки один, в Києві. До слова, цей завод нерідко потрапляє в скандали. Жителі лівого берега постійно скаржаться на дим і на погану екологію. Вони кажуть, що близьке розташування заводу впливає на здоров'я дітей, а дим буквально виїдає очі, не кажучи про неприємний запах. Окрім того, через завод актуальним є питання цін на нерухомість на Позняках і Осокорках: з кожним роком, квартири в цих житлових масивах стають все менш привабливими для інвесторів.

Минулоріч у Києві піднімали питання про перенесення заводу за межі міста. Рішення екологічної проблеми можливе або в цьому випадку, або при більш сучасній модернізації, що включає будівництво сортувальних ліній.

Отже, боротися з несанкціонованими звалищами можна лише шляхом будівництва заводів. Якщо ж цього не роблять, а всі плани тільки на словах, необхідно докласти чималих зусиль людям, які проживають поряд з полігонами. По-перше, треба писати скарги в обласний департамент екології. Йдеться не про одне-два звернення від громадян, а про сотні: так чиновники зрозуміють, що проблема дійсно глобальна. Якщо ж вони пишуть відписки, вам необхідно скаржитися в прокуратуру в зв'язку із бездіяльністю відповідального органу влади. Інший спосіб привернути увагу громадськості і ЗМІ – це проведення публічних заходів: мітингів і пікетів (звісно, з дотриманням норм законодавства).