Як допомогти дитині впоратися з тривогою в горі: поради психологів

Тривога є звичайною частиною дитячого горя, оскільки діти відчувають, що їхній світ крихкішим і що можуть статися інші втрати. Психологи дали низку порад, як дорослі можуть допомогти дитині впоратися з тривогою в горі на тлі втрати близької людини. 

Про це йдеться у публікації Psychology Today. 

Як може проявлятися тривога у дітей

Тривога у дітей може проявлятися фізичними симптомами, включаючи головні болі, болі в животі та частіші візити до шкільної медсестри.

"Ми виявили, що характерною рисою реакції дитини на втрату часто є тривога. Для дітей світ змінився навколо своєї осі, і все може здаватися непередбачуваним і небезпечним. Вони можуть хвилюватися, що буде більше втрат, особливо це може стосуватися вас", — йдеться у публікації. 

Ознаки тривоги у дітей можуть бути різноманітні. Це може бути прискорене серцебиття або метелики в животі, проблеми із засипанням або засинанням, зниження концентрації, напруженість і неспокій, відчуття нудоти. Однак діти часто виражають почуття в своєму тілі, тому вони також можуть скаржитися на діарею, запаморочення, втому та болі в м’язах. Вони можуть бути дратівливими або нервовими або боятися темряви, привидів.

Як допомогти дитині

Дорослі розуміють, як вони відчувають тривогу, але у дитини вона може виглядати по-іншому, і діти можуть не вміти чітко сформулювати свої почуття. Однак, як радять психологи, перш ніж ви зможете допомогти, вам потрібно зрозуміти власне горе та занепокоєння, оскільки ви підтримуєте своїх дітей у втраті, коли ви самі вчитеся справлятися з втратою. Знання того, що ви відчуваєте і чого потребуєте, допоможе і дітям розібратися в їхніх почуттях.

Важливо, щоб ви могли відокремити свої почуття та переживання від переживань дитини, щоб зв’язатися з нею та її особистим досвідом, а не з переживанням власної втрати, яку ви можете впізнати в ній. 

Психологи радять поспостерігати за дитиною, як вона переживає свої емоції — чи тримає їх у собі, чи готова обговорити це. Немає єдиного правильного способу сумувати, тому важливо переконатися, що дитина знає, якою би вона не була, ви не засуджуйте її.

"Якщо ваша дитина тримається тихо й усамітнено, час від часу спілкуйтеся з нею, даючи їй зрозуміти, що вона може приєднатися до вас і що ви цінуєте, як вона любить гратися сама. Якщо ваша дитина мало говорить, але діє по-іншому, ми радимо вам дізнатися, чи можете ви допомогти, пов’язавши те, що вона робить, із тим, що вона може відчувати. Наприклад, прихильність може бути проявом тривоги та вираженням потреби в близькості", — зазначається у публікації. 

Якщо дитина має проблеми зі сном, гризе нігті або багато вередує, психологи радять навчити її, що це ознаки нервозності та занепокоєння. Потрібно обговорити, чому дитина нервує чи лякає. 

"Хоча ви природно відчуваєте бажання спробувати позбутися важких почуттів вашої дитини, визнайте, що це природна частина горя вашої дитини, а не те, що ви робите неправильно як батьки. Важливо розуміти, що зазвичай ви робите краще для своїх дітей, дозволяючи їм знайти свій шлях якомога більше, коли ви поруч із ними. Краще, щоб вони знайшли час, попри свій біль, щоб знайти те, що їх заспокоює, ніж щоб ви забрали проблему з їхніх рук", — пояснюють психологи. 

У публікації наголошується, що усі діти потребують розради та допомоги, але вони також повинні вміти терпіти смуток і тривогу, розвивати стійкість і навчитися заспокоювати себе. Тому варто обговорити з дитиною її почуття, щоб допомогти їй впоратися з ними. 

Також експерти нагадують, що втрата, горе та супутня тривога потребують часу, щоб розсіятися, для прийняття змін потрібен час.

Нагадаємо, раніше психологиня Оксаною Сідун у розмові з Новини.LIVE дала поради, як сказати дитині про смерть тата чи мами, пом'якшити травму і допомогти адаптуватися у суспільстві. 

До слова, у лікарні святого Миколая Першого медичного об’єднання Львова запрацювала перша в Україні дитяча кімната ментального здоров’я. Це простір, де маленькі пацієнти можуть відпочивати та здобувати нові навички: займатися арт-терапією та іншими корисними активностями.