"Я боюся, що доведеться їсти свого коня": що відбувається на стайнях, які знищила війна

Ця війна закінчиться перемогою України, у цьому немає сумніву. Але ціна цієї перемоги – життя людей, дітей, тварин. Вмирають цілі міста. Російські солдати показали усьому світу не свою здатність виконувати укази хворого на голову диктатора, а свою нелюдяність, черствість, свої мертві душі. І доказ цього українці відчувають щодня.

Гуманітарні катастрофи призводять до того, що в гарячих точках люди бояться, що рано чи пізно почнуть їсти своїх тварин, щоб не померти з голоду. Справжній апокаліпсис відбувається на стайнях по всій країні, адже рятуючи свої життя люди не можуть захопити з собою в машину десяток великих тварин, залишаючи їх на смерть або ж залишаючись з ними, наражаючи на небезпеку і себе.

Новини.LIVE зібрало історії людей, які кричать про допомогу, щоб врятувати своїх коней та тих, хто тихо плаче, втративши назавжди свого друга.

Читайте також: Окупанти під Черніговом розстріляли колону волонтерів, є жертви

Наприкінці тексту ви можете знайти інформацію про те, як ви можете допомогти.

"Аби не довелося їсти коня..."

"Країна коней" під Маріуполем

Оксана Терещенко не поїхала зі своєї стайні, адже не може взяти з собою своїх коней, а лишити їх не готова. Більше того, жінка машиною вивозила з Маріуполя людей, кого змогла, і прихистила їх у себе на стайні. Прогодувати вона не може ні людей, ні коней. Тепер жінка боїться, що рано чи пізно їм доведеться їсти тварин, щоб не померти з голоду.

"Житіє на стайні триває. Я чекаю до себе додому ще Олечку Опушневу, Іру Крамаренко та Полякова. Оля дзвонила, зв'язок був поганий, але значить жива, у місті, теж не хоче залишати своїх коней. Така сама шибанута, як і я. Чекаю і сподіваюся. Мій бідний Ланос спіймав дві кулі, ще й ззаду знайшла вхідне, мінус підфарник. Переживу. Всі питають як назвала малого (лоша). Відповідаю: Двітонисіна. Саме на це хочу його поміняти. Аби не довелося їсти", - пише жінка.

"Готова віддати коней, аби у них було життя!"

Стайня Golden Wind у Приазовському, 15 хв. від Маріуполя

Власниця стайні Марія Козлова щодня намагається роздобути сіно для коней. Але голодна смерть не єдине, що загрожує тваринам, адже вони живуть під снарядами.

"10 прекрасних коней і два поні. Я готова віддати кожного в хороші руки, аби у них була можливість жити! Більшість наших коней подаровані або з притулку, викуплені з поганих умов. Ми намагалися всіх врятувати, вилікувати, дати їм притулок. Наші запаси сіна закінчуються, ми ледве знайшли сіно на 2 тижні, потім у коней не буде їжі, зовсім. Прошу всіх своїх знайомих про допомогу! Життя наших коней висить на волосині!", - повідомила жінка.

Діалог з орком, який просив молока

Стайня Sunny Walley, Бородянка

До села 5 березня зайшла колона російських солдатів. Конюшню спалили, а самі орки оселилися в хаті. Хазяйка Тетяна Галицька вранці пішла до військових, які сиділи біля танка і грілися біля багаття, і поділилася їхньою розмовою.

- Мені треба коней нагодувати. Стрілятимете?

- Годуй. Не будемо.

- Завтра треба запустити генератор і набрати води, він буде торохтіти.

- Ми сподіваємося, що нас завтра вже не буде.

- А я як сподіваюся, що вас уже не буде, ти собі не уявляєш.

- А ми не знаємо, куди нам їхати. Нас розбили.

- А вам нема куди їхати. Вас скрізь чекають.

- Я знаю (посумнішав). А коні не бояться вибухів?

- Звикли.

- А чого не ховаєш у приміщенні?

- Якщо буде зовсім гаряче, щоб тікали в поля. Якщо що, я їх відпущу краще.

- У тебе тільки коні? Корови нема?

- Ні. А навіщо корова?

- Молочка б хотілося.

- А ти візьмеш у мене молочко? Я принесу, не питання, а ти вип'єш?

Він дуже здивувався, що це може бути небезпечно. Знову похмурнів і сказав

- А, ну так...

“Як же я їх ненавиділа. Напевно, якби там був він один, то легко вбила б. Прям не вагаючись. Не дивлячись на те, що він був дуже молодим”, - сказала жінка.

Тетяна з сім'єю змогла втекти та виїхати у безпечне місце, коней довелося покинути. Її чоловік примудрився повернутися до села та знайти частину тварин. Так само дивом знайшов машину, щоб почати їх вивозити.

Волонтери, які на зв'язку із Федерацією кінного спорту України, підтверджують, що таких історій сотні. Випущені по всіх областях коні тусують самі по собі, іноді підриваються на мінах, іноді доходять до сусідніх сіл/міст.

Поглянути хоча б на статистику по Київській області:

Альвін Стейбл (Мусійки, Іванківський район) – немає зв'язку з перших днів війни, доля людей та коней невідома.

Ранчо Родео (Горенка) - 1 кінь убитий снарядом, 1 поранений, снаряд пошкодив будівлі на території клубу.

Соломахине Ранчо (Литвинівка) - 1 кінь убитий снарядом, 1 поранений уламками.

КСК Буча – 32 коня, двічі опинялися в окупації російських військ, нікого не пускали всередину стайні під загрозою розстрілу. Коні не отримували їжу та воду, у виснаженому стані їх випустили на волю орки.

с. Лук'янівка – снаряд потрапив у стайню, 3 коня загинуло, згоріли всі корми.

с. Петрушки, Саланта – 8 коней, сіна немає, знаходяться біля Житомирської траси, конюх пасе коней між обстрілами, виїхати немає можливості.

Нова Березівка, "Безпечний вітер" – 7 коней, 4 поні, випустили.

Якщо ви хочете допомогти, то є кілька варіантів. Адресно, приїхавши на стайню з їжею, або ж скинути гроші. Всю інформацію докладно написали волонтери за посиланням.

Бережіть один одного. Допомагайте близьким людям та тваринам. Кожен ворог України заплатить за наші страждання. Ми обов'язково ПЕРЕМОЖЕМО!