Хіпі XVIII століття: цікаві факти з життя Григорія Сковороди

3 грудня Україна святкує 300 років з дня народження Григорія Сковороди. Його біографію вивчають в школі, але шкільні підручники, як завжди, замовчують найцікавіше. Що ми знаємо про життя Сковороди, крім того, що він був видатним українським філософом і його портретом прикрашена 500-гривнева купюра?

Новини.LIVE підібрали для вас п’ять цікавих фактів, які допоможуть вам подивитися на Григорія Сковороду новими очима.

1. Співав в опері та писав музику

Зі шкільної програми всі знають, що Григорій Сковорода, виходець з козацької родини з Полтавщини, навчався у Києво-Могилянській академії. Дехто може пригадати і те, що повний курс вищої освіти він так і не закінчив і взагалі декілька разів переривав своє навчання. Дійсно, у 1741 році 19-річний Сковорода вирішив проміняти свій курс філософії на кар’єру… співака.

Він вирушив до Глухова, де на той час існувала одна з найславетніших співочих шкіл того часу (там пізніше навчалися відомі українські композитори Максим Березовський та Дмитро Бортнянський). У Глухові Сковорода пройшов конкурсний відбір до придворної капели Єлизавети Петрівни та переїхав до Санкт-Петербурга.

Судячи з усього, у майбутнього великого філософа довго зберігався високий підлітковий голос, бо у капелі він виконував партії альта (зараз їх переважно доручають жінкам-контральто або меццо-сопрано). За три роки, які юний Сковорода провів у придворній капелі, він співав у літургіях та операх — зокрема, в опері модного тоді саксонського композитора Йоганна Адольфа Гассе "Милосердя Тита", поставленої у 1741 році на честь коронації Єлизавети.

Утім, далі кар’єра співака у Сковороди не задалася (можливо, зламався голос, втративши високий тембр, а можливо, Сковороді просто набридло перебування в росії, яка йому ніколи не подобалася). Коли у 1744 році Єлизавета разом зі своїм двором та капелою поїхала на прощу до Києва, Григорій не захотів повертатися назад до Санкт-Петербурга і знов вступив до Києво-Могилянської академії. Проте занять музикою все одно не облишив: вмів грати щонайменше на чотирьох інструментах – флейті, скрипці, бандурі й гуслях та компонував власні пісні. Зокрема, авторству Сковороди належить відома пісня "Стоїть явір над водою".

2. Їздив по вино до Європи

Закінчивши перерваний курс філософії, студент ("спудей") Сковорода знов вирішив докорінно поміняти своє життя. Він не став вступати до наступного курсу — богослов’я, а натомість завербувався до так званої Токайської комісії з заготівлі вин до імператорського двору.

Комісія, як можна здогадатися з її назви, займалася тим, що купувала для двора Єлизавети токайські вина в Угорщині (власні вина в росії виробляти ще не вміли). Іронія долі полягала в тому, що сам Сковорода вина не любив і взагалі потім прославився тим, що вів фактично веганській спосіб життя — не вживав не тільки алкоголю, а й м’яса та риби. Проте торговельна експедиція до Європи здалася йому вдалою можливістю побачити чужі краї і поспілкуватися з цікавими людьми.

Досі достеменно невідомо, у якості кого Сковороду взяли до складу комісії — за одними джерелами, він був дячком похідної церкви, за іншими — компаньйоном голови комісії Федіра Вишневського або домашнім вчителем його сина Гаврила. У будь-якому разі, київський "спудей" зміг аж цілих п’ять років мандрувати Європою, відвідавши не лише Токай, а й Відень та Пресбург. Не виключено, що при нагоді його використовували як перекладача, бо окрім латини, давньогрецької та гебрейської мов Сковорода вивчав у Києво-Могилянській академії ще й німецьку та польську.

3. Тричі втік від монашого постригу і один раз — з-під вінця

Повернувшись з європейських мандрів, Григорій Сковорода таки вступив до вищого курсу академії — богослов’я, але провчився лише два роки з необхідних чотирьох. Якраз на "екваторі" богословського курсу йому запропонували роботу — місце домашнього вчителя у родині козацького полковника Степана Томари.

З цього часу розпочалася викладацька кар’єра Сковороди. Наступні двадцять років він декілька разів міняв місце роботи — зокрема, викладав поетику та давньогрецьку мову у Харківському колегіумі, де його то звільняли через суперечки з начальством, то запрошували назад як висококваліфікованого викладача, якого дуже любили і цінували студенти.

Принаймні тричі Сковороді пропонували прийняти монаший постриг — у російській Троїце-Сергієвій Лаврі (у такому разі він міг би отримати місце викладача у місцевій семінарії), у Харкові та у Києво-Печерській Лаврі. Однак філософ хоча і був глибоко віруючою людиною, але до будь-яких ритуалів, у тому числі церковних, ставився прохолодно і взагалі не вбачав у них особливого сенсу. Тому на пропозицію печерських ченців стати "стовпом церкви" він, будучи людиною дуже гострою на язик, відповів: "Досить і вас, стовпів неотесаних, у Храмі Божому" — і на цьому контакти Сковороди з Києво-Печерською Лаврою завершилися.

При всій незалежності та твердості свого характеру, у спілкуванні з протилежною статтю філософ все життя був дуже сором’язливим і несміливим. Нам відомо лише про один роман у житті Сковороди — відносини з дочкою відставного майора Оленою, з якої він познайомився, коли гостював у приятеля на хуторі поблизу Валків (нинішній Богодухівський район Харківської області). За чутками, справа дійшла навіть до вінчання — але несміливий філософ так і не зміг сказати перед вівтарем "Так" і втік просто з-під вінця.

4. Був містиком та провидцем

Решту життя Григорій Сковорода провів як мандрівний мудрець. Звільнившись остаточно з Харківського колегіуму, він почав подорожувати Слобожанщиною пішки, зупиняючись у своїх численних друзів та прихильників. Увесь багаж філософа становила невелика торба, де лежали сопілка, Біблія та рукописи його творів.

Популярність Сковороди серед жителів Слобожанщини — як освіченої інтелігенції, так і неписьменних селян — можна зрівняти хіба що з популярністю східних гуру в епоху хіпі у XX столітті. З тією різницею, що на відміну від деяких розкручених гуру, Сковорода дійсно жив, як вчив: вів аскетичний спосіб життя, не брехав, не лицемірствував, не їв м’яса і не вживав алкоголю.

Жоден із його численних творів за його життя так і не був надрукований: російська православна цензура вважала їх "противними Святому Письму". Зате шанувальники Сковороди сотнями переписували їх від руки, і навіть Шевченко згадував, як у дитинстві робив саморобні книжечки:

Зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду…

У серпні 1770 року зі Сковородою стався дивний випадок, який важко пояснити з раціональної точки зору. Тоді філософ гостював у Києві, але раптом відчув непереборний потяг негайно повернутися до Харкова. Друзі умовляли його залишитися, однак коли Сковорода захотів спуститися на Поділ, то біля Андріївської церкви відчув, наче якась невидима сила заважає йому рухатися уперед. Утім, він таки почав спускатися по Андріївському узвозу, але зненацька йому почувся трупний сморід.

Сковорода побіг до друзів, сказав, що треба виїжджати з міста, бо незабаром тут розпочнеться чума, і залишив Київ. Не пройшло і місяця, як у Києві дійсно почалася епідемія чуми: на одному лише Подолі за три місяці померло понад 6 тисяч містян.

Не менш дивними обставинами була позначена і смерть самого Сковороди. Через 34 роки після своєї втечі з Києва він гостював на Слобожанщині у садибі свого друга, колезького радника Андрія Ковалівського (вітчима Василя Каразіна — майбутнього засновника Харківського університету).

За спогадами Ковалівського, за день до смерті Сковорода був надзвичайно веселим та говірким, спілкувався з іншими гостями, гуляв садом. Але ввечері господар побачив, що філософ копає під липою у садку велику яму. "Пора, друже, закінчити мандрівку", — сказав Сковорода Ковалівському і пояснив, що хоче, щоб після смерті його поховали у цій ямі.

Господар звів розмову на жарт і відвів Сковороду до будинку. Там філософ пішов у свою кімнату, змінив білизну, поклав на узголів’я ліжка свої рукописи і ліг, схрестивши руки. У такій позі його й знайшли наступного ранку — вже мертвим.

5. Фонтан на купюрі

Всі знають, що Григорій Сковорода зображений на купюрі номіналом 500 гривень. Але мало хто звертає увагу на те, що поруч з його портретом зображено фонтан, і ще менше — на напис, розташований біля фонтану: "Не равное всемъ равенство. Льются изъ разныхъ трубокъ, разные токи: въ разные".

Насправді цей фонтан — малюнок самого Сковороди, який зберігся до наших часів, а напис є скороченою цитатою з його творів, яка у перекладі на сучасну українську мову повністю звучить так: "Бог подібний до благого фонтану, що наповнює посудини різної ємності. Над фонтаном є напис: "Нерівна всім рівність". Ллються з різних трубок різні струмені в різні сосуди, що стоять довкола фонтана. Менший сосуд має менше (води), але є рівним більшому, тому він так само повний".

Іншими словами, Бог обдаровує всіх людей однаково, і будь-яка людина, незалежно від свого соціального статусу і статків, може бути реалізуватися в житті і бути щасливою.

Художники: Назар Дубів, Канделакі Таісія