Або квартира за 20 тисяч гривень на місяць, або спати на підлозі: які варіанти житла пропонують на Заході України переселенцям

Рятуючись від обстрілів та гуманітарної катастрофи у захоплених російськими військовими районах, люди масово почали виїжджати на Захід України. Найпопулярнішими напрямками залишаються Закарпаття, Львів, Івано-Франківщина, Чернівці і Волинь. За 3 тижні війни в цих регіонах оселилися понад 2 мільйони громадян. Через величезний наплив вимушених переселенців до міст на Заході України ціни на оренду житла стрибнули в 3-4 рази, в окремих готелях Львова вони зросли щонайменше вдвічі. Крім того, в деяких областях заявили, що більше не здатні приймати людей.

Де можна знайти житло на Заході України, скільки це коштує та з якими проблемами стикаються вимушені переселенці – дізнавалося Новини.LIVE.

Закарпаття

Приблизно 200 тисяч вимушених переселенців прийняла Закарпатська область від 24 лютого. Про це повідомив голова обласної військової адміністрації Віктор Микита.

"Дуже велика кількість людей, які бояться їхати за кордон. Їм надається допомога тут. Є такі, які навпаки дуже хочуть виїхати. Ми на кожній зупинці – Воловець, Мукачево, Свалява вже створили такі тимчасові стихійні хаби, де ці люди виходять, із ними працюють місцеві голови територіальних громад. Ініціативно організували автобуси, і той хто хоче залишатися в області, – їм надаються можливості. У нас є резервні місця для тимчасового проживання", – повідомив очільник Закарпатської ОВА.

Натомість в адміністративному центрі Закарпаття – Ужгороді – вже заявили, що не можуть приймати біженців. Туди з початку війни приїхало понад пів мільйона людей. Про це повідомив міський голова Ужгорода Богдан Андріїв.

"На цей момент у нас вичерпані можливості поселення нових вимушених переселенців. Я звертаюся до громади до інших наших сусідніх міст і територіальних громад, щоб вони приймали осіб, які до нас тимчасово приїхали. Або, якщо є можливість, їх приймає Угорщина і Словаччина, навіть без закордонних паспортів", – сказав Богдан Андріїв.

Станом на 16 березня поселитися десь можна лише в області. В пріоритеті жінки з дітьми та літні люди, для них намагаються підшукати хоч якесь житло.

"На жаль, того комфорту, який був два тижні тому, ми зараз забезпечити не можемо, тому що ті сили і засоби, які в нас є, ми застосовуємо для того, щоб забезпечити комфорт жінок з дітьми, в першу чергу. Чоловіки, на жаль, змушені почекати з поселенням. Або їхати в інше місто області", – каже речник Закарпатської ОВА Роман Молдавчук.

І якщо спочатку переселенців розміщували у садибах та квартирах, господарі яких погодилися здати своє житло безкоштовно, то зараз біженців селять у спорткомплексах, дитсадках і школах, розповіла нам місцева волонтерка Наталія Осипчук.

"По 500-600 людей живуть у спортивних комплексах, люди сплять на карематах, прямо на підлозі. Всюди розкидані речі і величезні черги в душ. Так само і в шкільних спортзалах і класах, в університетах. Всюди переселенці. Всі готелі та санаторії забиті", – констатує жінка.

В спорткомплексах і закладах освіти люди живуть безкоштовно. Крім того, платити за проживання не треба у більшості гуртожитків і хостелів, які теж облаштували для переселенців. До того ж там можуть запропонувати безкоштовне харчування.

Ми зателефонували в кілька готелів в Солотвино, Хусті та Шаяні. Відповідь всюди одна – "у нас вільних місць немає". Деінде охочих отримати тимчасове житло записують у чергу. Мовляв, зателефонують, коли звільниться місце. Спитали і щодо цін. Великий номер, де можуть жити двоє дорослих та двоє дітей, коштує близько 1 500-2 000 тисячі гривень на добу. Номер на двох можна знайти за 600-800 гривень на добу.

Однак волонтерка Наталія каже, що на Закарпатті є готелі, які суттєво знизили ціни для біженців. Є приклад одного такого: у звичайний час номер коштує 1 500 гривень на добу, а зараз – лише 300 гривень. Є і такі, хто робить знижки на прохання, а також селять із домашніми тваринами. Однак це поодинокі випадки і своєї черги там доведеться чекати дуже довго.

Щоправда, є і ті, хто хоче заробити на горі. Деякі готелі та санаторії навпаки задирають ціни. Причому в таких місцях умови проживання нічим не кращі, ніж у студентському гуртожитку. Завищують ціни часто і власники котеджів.

"Нас 10 людей, 4 жінки і 6 дітей. Ми шукали будинок, щоб було хоча б 3 кімнати. На Закарпатті за середньостатистичний будинок просили по 60-70 000 гривень на місяць. І туди не входить опалення. Це дуже абсурдно. Умови не відповідають ціні", – каже киянка Марія Дужнова.

Житло закінчилося і в приватних садибах. Наприклад, родина Гелени та Петра Мілинюк має у власності триповерховий котедж. У турсезон вони беруть 400 гривень на добу за двомісний номер і 600 гривень – за чотиримісний. Зараз вони значно знизили ціни.

"24-25 лютого нам почали телефонувати наші постійні гості з Вінниці, Одеси, Житомира, Сум, Київщини. Всі питали про житло і можливість оселитися на 2-4 тижні. Хто встиг – забронював. Беремо 100 гривень з людини на день, дітей не рахуємо, дозволяємо брати тварин. Зараз у нас повний котедж, все заброньовано до кінця квітня. І вже записуються на травень про всяк випадок", – каже Гелена Мілинюк.

Жінка каже, що живуть у них не лише жінки з дітьми і літні люди, а й чоловіки, які з якихось причин не можуть воювати. Але вони не сидять без діла.

"Всі дуже нам допомагають по господарству. Чоловіки рубають дрова, приносять воду з джерела, допомагають з незавершеним ремонтом, а жінки доглядають за свійськими тваринами, готують їжу. Одна жінка встигла влаштуватися на роботу в готель за 50 хвилин їзди від нас, працює", – каже господарка садиби.

Прикарпаття

Де жити у Чернівцях та Івано-Франківську – це одне із найважчих питань. В містах працюють багато рієлторів, які готові допомогти з пошуком житла, але, за їх словами, зараз залишилися лише найдорожчі варіанти.

"У Чернівцях квартир не залишилося, але кожного дня все змінюється. Одні приїжджають до Чернівців на тиждень, а потім плани змінюються, вони наступного дня рушають в інше місце, квартири звільняються, туди селимо інших. Ціна за однокімнатну квартиру – 14-17 тисяч гривень. В таких квартирах одночасно живуть по 5-6 людей. Трикімнатні доходять і до 30 тисяч за місяць", – каже жителька Чернівців Марина, яка здає своє житло в оренду.

Однак до війни орендувати квартиру у Чернівцях можна було за 5 000-7 000 гривень. Тож попит викликав значне підняття цін. До слова, мер Чернівців Роман Клічук закликав місцевих мешканців не підвищувати вартість оренди житла у місті. Такі дії в умовах війни він прирівняв до мародерства.

"Дехто не розуміє, що у нас війна і наживається на біженцях, піднявши ціни на оренду житла. Прирівнюю такі речі до справжнього мародерства в такі часи, і обіцяю взяти це питання під особистий контроль", – попередив очільник міста.

Мер закликав місцевих жителів повідомляти йому про такі випадки

Щоб заощадити, потрібно шукати житло, яке пропонують волонтери. Наприклад, Буковина надала притулок вже майже 30 тисячам вимушених переселенців.

Єврейська громада Чернівців приймає жителів прифронтових областей у синагозі. Там їх забезпечують спальними місцями, харчовими продуктами та теплими речами. Людей розміщують навіть у молебній залі. Крім того, у разі потреби лікарі громади можуть надати безкоштовну медичну та психологічну допомогу.

Переселенців на Буковині селять також у ліцеї, там теж створили комфортні умови: забезпечили спальні місця, дали засоби гігієни, організували триразове харчування. Їжу на волонтерських засадах готують освітяни. За потреби гостей консультують практичні психологи, долучаються до роботи і медичні працівники.

Крім того, 14 березня переселенців почали приймати у чернівецькому готелі "Черемош". Щоб дати прихисток хоча б частині охочих, працюють два поверхи – четвертий і п'ятий. Наразі підготовили 78 номерів, половина з яких зайняті. В одному проживають дві-три особи. Коштів за житло не беруть. Люди, які хочуть поселитися в готель, приходять і записуються заздалегідь. Коли з'являється місце – їм телефонують.

"Може, комусь дісталися кращі умови, комусь гірші. Я скажу так: тут найкращі умови, які тільки можуть бути! Тут тихо та безпечно. Є тепла їжа і можливість прийняти душ. Навіть мріяти про щось більше не можемо. Все краще ніж ночувати у машині серед поля. Зараз не той час, щоб крутити носом", – кажуть мешканці кімнати.

Є вільні місця і у студентському гуртожитку Чернівців на вулиці Героїв Небесної Сотні. Станом на 16 березня там вільні 4 поверхи. Волонтери забезпечують всіх одягом та їжею.

Дефіцит житла спостерігається на Івано-Франківщині. Область з першого дня війни прийняла понад 60 тисяч переселенців з інших регіонів України. Лише в обласному центрі станом на 16 березня офіційно зареєструвалися та отримали відповідне посвідчення 12 тисяч внутрішньо переміщених осіб.

"Ми їх зустрічаємо і розселяємо, допомагаємо продуктами, речами першої потреби. Вже на сьогодні розроблені відповідні тимчасові посвідчення, які дають право на отримання відповідних послуг. Ці посвідчення ми роздали в територіальні громади, де поселяються люди, а також в ЦНАП", – повідомила голова Івано-Франківської облдержадміністрації Світлана Онищук.

За словами жителів Івано-Франківська, з якими нам вдалось поспілкуватися, люди там здають квартири переважно безкоштовно. Хтось просить гроші лише за комунальні послуги. Але такі випадки трапляються рідко. Загалом орендувати квартиру в Івано-Франківську дешевше, ніж за 20 тисяч гривень на місяць, неможливо.

На Івано-Франківщині, як і у багатьох інших західних регіонах, переселенців розміщують у готелях, гуртожитках, хостелах та спорткомплексах. За словами мера міста, зараз розробляється план допомоги зі сплати комунальних платежів громадам, які поселили переселенців безоплатно.

"Це ініціатива уряду. Також усім бюджетним закладам, які приймають евакуйованих, будуть виплачувати компенсації за тепло, воду, газ, купівлю дров. Крім того, зараз опрацьовується програма соціального житла. Його надаватимуть тим, хто втратив свою домівку на війні. Загалом, досить хороші соціальні програми, які допоможуть пережити кризу", – заявив Руслан Марцінків.

Популярний курорт "Буковель" натомість припинив прийом людей, але там розгорнули польову кухню і ті, хто оселився у селах неподалік – у Яблуниці чи Поляниці – можуть харчуватися там.

Львів

Звичайні квартири, які хотіли здати, вже давно здали. Ще до війни у Львові розпочався справжній бум на ринку нерухомості. Раніше ми вже повідомляли, що українські IT-компанії масово релокувалися на захід на тлі новин про можливе вторгнення рф, а тому й працівники почали переїжджати у Львів. Але зараз здається все – від будинків, які обладнані зручностями для житла, до приміщень без душової кабіни, води, газу та із зручностями на вулиці. Наразі деякі власники, які мали квартири на продаж, почали їх здавати.

"Зараз дуже мало навіть дорогих квартир. Однокімнатні квартири коштують приблизно 1 000 доларів на місяць. Або є неліквідні варіанти приміщень, які не думали, що можуть знімати. Але зараз і такі будинки вже облаштовують під житло. Орендувати кімнату можна в районних центрах поблизу Львова. Там рідко хтось щось знімав, але зараз люди згодні майже на будь-яке житло, навіть без централізованого водопостачання та з колодязем у дворі. На підселення до себе беруть, але переважно жінок та дітей", – каже львів’янка, волонтерка Юлія Нікітіна.

Загалом ціни на житло у Львові виросли приблизно на 30-50 %, а де-не-де і на 100 %. Це сталося не тільки через зростання попиту, а й через зростання курсу долара. Натомість 5 %-7 % власників здають свої квартири навіть безкоштовно або за оплату комунальних послуг.

Як правило, 90 % рієлторів у Львові працюють зараз без комісії. Деякі агентства продовжують брати комісію 30-50 % від місячної вартості оренди. Але й рієлторів залишилося дуже мало, більшість агентств закрилися.

Отже, за гроші ще можна знайти житло у селах західних областей України. Можливо, без зручностей, але все ж варіанти ще залишилися. Інший шлях – орендувати житло за всі гроші світу, проте жити у комфорті. Якщо ж платити можливості немає – доведеться прихиститися в пунктах прийому біженців.

Відносно недорогі квартири є в Рівненській та Тернопільській областях. Але там вибору дуже мало.

Чи є дефіцит продуктів?

Через перенаселення західних регіонів країни у деяких супермаркетах  спорожніли полиці. За словами керівника "Прикарпатського торгового дому" Ярослава Сухоребського, зараз найбільші труднощі виникли із постачанням солі та круп.

"Основна проблема – це сіль. Потрібно, щоби органи влади доєдналися і підказували нам, де можна її взяти. І є проблема з крупами. Решта продуктів – борошно, цукор, гречка, макарони, олія, олія, консерви – все є. Є домовленості, ми щодня поповнюємо постачання. Думаю, що ми будемо цим забезпечені", – каже Ярослав Сухоребський.

На Закарпатті ж порожні лише полиці, де стояли цукор, сіль, та гречка. При цьому інші крупи є в наявності. Крім того, стало значно менше кормів для тварин.

Дефіциту, кажуть керівники облдержадміністрацій, загалом немає, дуже допомагають найближчі сусіди – Угорщина, Польща, Італія та інші країни Європи, які майже кожного дня надають гуманітарну допомогу.