"Львів — культурна столиця не тільки в мирний період, але і під час війни": режисер-фронтовик про театральне життя міста

Про війну, театр і культуру Новини.LIVE поговорили з українським актором, режисером, художнім керівником Львівського академічного театру "І люди, і ляльки" Олексою Кравчуком.

Режисер-фронтовик 

Вранці 24 лютого Олекса Кравчук пішов у військкомат, щоб у складі 80 бригади захищати країну. Актор та режисер вже мав військовий досвід, тому його одразу скерували на схід України.

Зараз він служить у 80 штурмовій бригаді, а раніше щороку в день міста Львова чоловік вітав львів’ян в образі короля та передавав ключі від міста.

 — Як працює театр "І люди, і ляльки"? 

  — Сьогодні театр працює для всіх дітей, які є у Львові. Це і для переселенців, і для дітей військових, які зараз боронять Батьківщину. Театр робить все, аби функціонувати, бо театри мають працювати, особливо зараз, під час війни. Ця тенденція зберігається по всіх театрах Львова. Львів — це культурна столиця не тільки  в мирний час, але і під час війни.

  — Яка місія театру сьогодні?

  — Коли діти зі сходу приходять в театр, вони спілкуються і беруть для себе щось дуже важливе. Бо  не будемо приховувати те, що останні роки східна частина України була під впливом московщини. А Західна Україна зберігала це коріння культури, і зараз це важливе джерело не тільки для дітей, але і для дорослих. 

 — Чому вирішили вступити у ЗСУ?

 — Тому що настав край і настав час боронити культуру, боронити все те, що зараз хочуть у нас відібрати. Я був вражений, коли я прийшов до частини, а там була величезна кількість людей і потрапити було фактично нереально. Серед тої кількості людей були художники, музиканти... Але вони стали боронити Україну. Всі стали одним цілим.

 — Як отримали бойову травму та хто підтримував на фронті?

 — Найбільше у час війни підтримують побратими. Я потрапив під обстріл, мене засипало землею, але мене витягнув на собі Ігор Казимирович. Ми з ним завжди пили каву. Уявіть собі, ми  десь в степах під Бахмутом, і він такий: "Пан Олекса, ми йдемо  пити львівську каву". І це якийсь такий момент… Тому я дуже вдячний всі хлопцям, які зі мною. 

 — Яким сьогодні має бути театр?

 — Театр, як і мистецтво, змінюється під впливом війни. І насправді це добре, бо тоді відбуваються неформальні зміни, які є важливими. Ми згадаємо, що до війни була важлива соціальна тематика в театрі, а зараз важлива людяність, теплота і правдивість.

Дуже багато таких якостей можна зустріти й у виставах. Зараз, під час війни, мистецтво почало стрімко розвиватись. Люди почали створювати нові оповідання, писати  вірші та поезію. 

Сьогодні має бути чистота намірів у мистецтві, і щоб через цю чистоту наміру, проявився талант: художників, акторів, режисерів, митців поетів, літераторів. І головне — це зберегти.

І я знаю,  після Перемоги будуть вистави, я не знаю, хто саме буде автором цих вистав, але я знаю, які якості  у них мають бути: правдивість, точність і багато любові.