Місце обмеження дитячої волі: чому життя в інтернаті лише посилює травми вихованців

Діти, які виходять з інтернатів і реабілітаційних центрів, абсолютно не готові до дорослого життя, кажуть правозахисники. Навіть короткочасне перебування у дитбудинку накладає значний відбиток на подальше життя дитини. Часто вони навіть не розуміють, коли саме їх права порушуються. Щоб змінити цю ситуацію, активісти і правозахисники громадської організації "Захист прав дітей" вирішили запустити інформаційну кампанію "Прокачай права", покликану допомогти дітям та підліткам розпізнавати насильство у різних його проявах.

Новини.LIVE дізнавалося, в яких умовах виховуються мешканці реабілітаційних центрів та дитбудинків та як волонтери допомагають їм впоратися зі стресом, який вони пережили у родині чи інтернатному закладі.

Місця несвободи

Президент України Володимир Зеленський цього року вирішив не святкувати день народження – своїх друзів та колег він попросив не витрачати гроші на квіти та подарунки, а переказати їх на добрі справи, а саме допомогти дитячим будинкам. В одному з інтерв’ю активістка Зоя Мельник наголосила, що підтримуючи дитячі будинки, ми підтримуємо будинки, їх стіни, адміністрацію, корупцію та сирітство, а не дітей.

"Коли ми фінансуємо інтернати, притулки та дитячі будинки, ми тим самим залишаємо дітей там, а мали б знаходити їм сім'ї. Якщо немає підтримки сім'ям, а є підтримка тільки цим державним закладам, тоді сирітство буде продовжуватися і далі", – сказала правозахисниця.

Світові дослідження доводять, що лише 10% дітей, які вийшли із закладів інституційного догляду, змогли реалізуватися в житті. Інші ж не можуть знайти роботу, створити сім'ю, завести друзів, ведуть антисоціальний спосіб життя. Все це наслідки виховання в інтернатних закладах. Дитячі будинки та інтернати – це заклади закритого типу, де часто діти залишаються зі своїми проблемами сам на сам. За словами одеської правозахисниці, керівниці громадської організації "ГО "Захист прав дітей" Зої Мельник, дитбудинки – це зло, а справжнє місце дитини – в сім’ї.

"Потрапила до нас дитина, дуже тяжко травмована. Це дівчинка-підліток, в анамнезі – пережите сексуальне насильство протягом як мінімум 7 років (фактично від народження). Як наслідок – маса розладів, зокрема посттравматичний стресовий розлад, галюцинації, спроба суїциду, небезпечна сексуальна поведінка в підлітковому віці та інше, характерне при подібних травмах. Дівчинка була в ізоляції в різних реабілітаційних центрах протягом 5 років, але все було марно. А потім вона потрапила в сім'ю, знаходиться під наглядом терапевта. І ось я спостерігаю за поведінкою нашої дівчинки – вона умовляє інших, хто має схожу історію, пройти терапію, розуміє, наскільки небезпечною була її поведінка тоді. Я радію, спостерігаючи за прогресом нашої дівчинки і, згадуючи безліч подібних прикладів, порівнюючи травмованих дітей в ізоляції (психіатричні лікарні, ребцентри, інтернати), вкотре переконуюсь в терапевтичній силі сім'ї. Продовжуючи тему допомоги дітям в інтернаті, все більше переконуюсь, що ізоляція посилює травму дитини", – зауважила Зоя Мельник.

Правозахисниця продовжує: навіть за умови, що інтернат відносно хороший і, наприклад, там не б'ють дітей, саме утримання там дитини – це вже насильство і без психологічних наслідків не обходиться.

Конфлікт в одеському притулку "Світанок"

Зоя Мельник нагадала ситуації, які регулярно траплялися в одеському притулку "Світанок". Спілкуючись із підлітками, правозахисники зрозуміли, що вони не розпізнають насильство. Мовляв, діти виходять з родин, де були свідками насильства, а потім стикаються з цим же в притулку.

Нагадаємо, 25 вересня 2019 року із притулку "Світанок" пішли чотири дівчинки. Трохи пізніше вихованка цього Центру спеціально наковталася хімії, щоб втекти з притулку. Минуло кілька тижнів і звідти втекли ще троє дітей через нібито звірське ставлення з боку співробітників. Активістка Зоя Мельник, яка ненароком знайшла цих дітей, тоді стверджувала, що у Центрі соціально-психологічної реабілітації вихованців утримують у тюремних умовах. Як доказ, навела кілька історій дітей.

"Одного разу вихователі зловили, як підлітки займалися сексом у коморі – з презервативом. Вони викликали охорону, дістали цей презерватив і сказали його “жерти”. Крім того, щоб втихомирити дітей, їх били шокерами, обливали холодною водою", – розповіла правозахисниця.

Тоді через можливі знущання з дітей у Центрі соціально-психологічної реабілітації поліція почала два досудових розслідування. Перше пов'язане з неналежним виконанням обов'язків співробітниками притулку. Друге – з можливими тортурами вихованців Центру. Влітку 2020-го суд визнав двох виховательок одеського Центру соціально-психологічної реабілітації дітей "Світанок" винними у невиконанні професійних обов'язків з охорони життя та здоров'я неповнолітніх та засудив кожну до трьох років позбавлення волі умовно.

"Ну, і знову ж таки, все це боротьба вже з наслідками, з причинами у нас державна система не працює, тому кількість таких злочинів не зменшується", – підкреслила активістка Зоя Мельник.

Умови проживання у притулках

В притулках діти мають все спільне – іграшки, одяг, посуд, розповідає ексвихователька одного з інтернатів на Одещині Мирослава Цвілинюк. Іноді до них приходять чужі люди, які приносять їм подарунки. Вони не розуміють, звідки беруться гроші, навіщо треба ходити на роботу, як отримати документи, прибирати вдома, звернутись до лікаря, як користуватись громадським транспортом. Їм важко спілкуватися з незнайомими людьми. Тож вихованцям притулків незрозуміло все те, що сімейні діти засвоюють, просто спостерігаючи за своїми батьками.

Інтернатні установи часто порівнюють із в'язницею. Діти майже ніколи не виходять за межі території. Єдине місце, куди вони їдуть із дитячого будинку – лікарня. Тому для адаптації в сім'ї може знадобитися багато часу.

За словами ексомбудсмена з прав дитини Миколи Кулеби, інтернати фінансуються з розрахунку 10-15 тисяч на одну дитину на місяць, однак 90% цих коштів витрачають на комунальні послуги, потреби дитбудинку і на зарплати працівникам. Тож на лікування дитини, на психологічну допомогу, на одяг і харчування залишається мізер.

Ініціатива правозахисників

Через закритість системи в деяких інтернатних закладах вихованці стикаються не лише з фізичним насильством від однолітків, а й сексуальним насильством від дорослих – вихователів, людей, які приходять до інтернату та інших. Як покарання дітей можуть відправляти до психіатричних лікарень. Контролювати такі випадки зараз практично неможливо.

Щоб змінити цю ситуацію, фахівці ГО "Захист прав дітей" вирішили запустити інформаційну кампанію "Прокачай права". Вони знімають просвітні відеоролики, створили телеграм-канал та зараз програмують чат-бот, куди діти та підлітки зможуть звернутися зі своєю проблемою та отримати підтримку. Кампанія проводитиметься на таких платформах, як TikTok, Likee та Instagram. Глобальне завдання, над яким працює команда правозахисників – припинити насильство щодо дітей: психологічне, фізичне та сексуальне, а також навчити дітей його розпізнавати.

Все почалося з того, що Зої Мельник у Facebook почали писати діти, щоб розповісти, що з них знущаються, їх катують. Наприклад, на неї "вийшли" діти з притулку "Світанок", які не знали, куди звернутися за допомогою.

Зі свого боку правозахисники реагують на такі звернення дітей та підлітків, намагаються підтвердити факт насильства та притягнути тих, хто здійснює насильство, до кримінальної відповідальності. Після цього фахівці організації слідкують, як складається життя цієї дитини далі, намагаються зробити так, щоб вони після всього пережитого отримували повноцінну реабілітацію і знаходили нову родину.

В деяких регіонах нашої країни щорічно збільшується кількість дітей, які перебувають у комунальних закладах сфери соцзахисту. Відсоток влаштування дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування у сімейних формах виховання зростає, але при цьому є тенденція до зменшення кількості прийомних сімей. Чому так стається – Новини.LIVE вже досліджувало. Раніше ми писали, що через низку бюрократичних і корупційних проблем процес усиновлення може розтягнутися на кілька років. Мовляв, інтернати навмисно затягують процес оформлення документів, бо хочуть заробити грошей на батьках, які опинилися заручниками ситуації.