"На "нулі" багато хлопців з палким поглядом": депутат Київради Наконечний про службу в ЗСУ та роботу після 24 лютого

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Київська міська рада чотири рази збиралася на сесійні засідання. Скільки місцевих депутатів взяли зброю до рук, чи готова місцева влада до опалювального сезону та як вона опікується проблемами переселенців — в інтерв’ю Новини.LIVE розповів депутат Київради, лейтенант ЗСУ, заступник командира стрілецької роти Михайло Наконечний.

Чого найбільше не вистачає на фронті

— Коли ви вирішили вступити до лав ЗСУ?

— Я сам з Вишгорода, це моя мала Батьківщина, моя мама та сестра проживають там. 25 лютого вони опинилися в окупації. Тоді я думав тільки про те, як звільнити свою Батьківщину і яким чином допомогти рідним.

27 лютого ми разом з друзями пішли до військкомату. Вирішили створювати свою окрему роту, яка буде займатися охороною та обороною міста Києва. Нам запропонували займатися об’єктами критичної інфраструктури. З часом наш підрозділ ставав все більшим і зараз ми охороняємо декілька десятків об’єктів критичної інфраструктури. Це ТЕЦ, водоканали та інше.

— Скільки військових у вашому підрозділі?

— Наша рота невеличка — майже сотня осіб, а також у нас в підпорядкуванні добровольче формування територіальної громади — це декілька сотень чоловіків.

— Чи багато депутатів Київради пішли в ЗСУ?

— Я не відстежував статус кожного, але це близько 15 людей, дехто в добровольчих формуваннях, дехто в лавах ЗСУ. З тих, кого зустрічав на фронті — це Юрій Федоренко, Олександр Міщенко, Олександр Погребинський, Олесь Маляревич, Вадим Васильчук, а також Олександр Бродський — командир нашої роти, та Віталій Павлик.

— Як часто ви буваєте на фронті?

— У багатьох зараз складається враження, що це туризм, що можна туди поїхати пофотографуватися і показати друзям. У зону бойових дій пускають лише військовослужбовців або, на запит військових частин, волонтерів, які також приїздять туди лише на прохання армійців.

Ми відвідуємо фронт, коли маємо певну мету — це доставка гуманітарного вантажу, продуктів, автомобілів

Наша рота отримала бойове розпорядження по місту Києву стосовно охорони та оборони об’єктів критичної інфраструктури, а також на медичну евакуацію із зони бойових дій. Тобто наші хлопці прикомандировуються до військових частин і вивозять з передової поранених бійців до точки стабілізації, а потім, якщо необхідно, у військовий госпіталь.

Ми виїжджали декілька разів для того, щоб перевірити боєздатність бійців, щоб провести ротацію й довести на фронт необхідні речі.

Кожного ранку хлопці з передової присилають умовну позначку, що все добре. Військовою термінологією це "4.5.0".

Найголовніше, що хочеться почути зранку, це що по особовому складу все добре

— Що українські військові просять їм привезти?

— Частіше за все просять гумові чоботи. Взуття на фронті дуже швидко псується. У дощову погоду окопи одразу заповнюються водою, хлопці по коліна в болоті, тому чоботи їм потрібні постійно. Я був на харківському і на донецькому напрямках — емоції переповнюють.

Найголовніше, на передовій немає метушні, все за статутом. Є певний рівень безладу, бо на "нулі" складний зв'язок, там немає телефонів та інтернету — тільки спецзв’язок.

Військові спокійні та адекватні на передовій, попри постійне відчуття смерті. Багато втомлених чоловіків, дехто по чотири місяці без ротації. До війни ці чоловіки працювали програмістами, бізнесменами, держслужбовцями, співаками, а зараз навчаються аеророзвідці та воюють на фронті не для того, щоб заробити якісь бали, вони цим живуть, вони прагнуть перемоги.

Трішки далі від фронту життя триває — дуже багато мам з дітьми, багато працює магазинів, збирають урожай, ведуться сільськогосподарські роботи, пораються на городі. У великих містах ситуація інша: після восьмої години життя нема. Інфраструктура майже вся не працює. Відчувається, що у прифронтових містечках життя як було, так і є, а у великих — ситуація критична.

— Чого ще потребують українські військові?

— Найперше, ми на фронт привозимо українське сало, хліб, різні смаколики, інколи навіть торти. Хлопці часто просять солодкого. На передовій, щоб щось придбати, треба їхати до найближчого магазину, часто це буває декілька десятків кілометрів від бойових дій.

Найбільше, чого не вистачає, це автомобілів — повноприводних пікапів. Пересуватися в зоні бойових дій треба швидко, а доріг там фактично немає. Якщо є дорога, то вона повністю обстрілюється, або якщо це стратегічна дорога, то по ній треба пересуватися не менше 130-150 км на годину. Автомобілі, які використовуються далі від "нуля", часто не броньовані, тому дуже швидко виходять з ладу через вибухи снарядів — електроніка відмовляється працювати.

— Які організації чи країни вам допомагають?

— Нам багато допомагають поляки. Нам допоміг Фонд Вадима Столара. Ми зараз доставляємо на передову, в 126-й батальйон, новий повноприводний автомобіль. Багато коштів збираємо на ремонт авто, постійно потрібна нова гума.

Як працювала Київрада після 24 лютого

— Чи вдається ефективно поєднати роботу в Київраді та ЗСУ?

— Скоріше я військову службу поєдную з Київрадою. Робота депутата Київради — на громадських засадах, і зараз її не так багато. За цей час було чотири сесії, розглядали військові та цивільні питання.

— Над чим зараз працює Київрада?

— Зараз вона на умовних канікулах. На останній сесії не вистачало кворуму, щоб проголосувати. Міськрада опікується військовими питаннями — це питання захисників та фінансування територіальної оборони.

Ми ініціювали проєкт рішення щодо виплати фінансової допомоги людям, які служать в добровольчих формуваннях. Вони вже п’ять місяців безоплатно, на волонтерських засадах, виконують майже ті самі функції, що й службовці ЗСУ.

— Скільки грошей вони отримають?

— Це невеликі кошти, дві мінімальні заробітні плати, якщо він виконує бойові завдання щоденно, 30 днів у місяць. Це питання розглянуте 14 липня, зараз чекаємо на підпис мера.

— Що ще планує Київрада розглянути найближчим часом?

— Переважно це соціальні та військові питання — скасування податків для бізнесу, підтримка малозабезпечених, допомога переселенцям, виділення земельних ділянок для правоохоронних органів.

— Як київська влада допомагає переселенцям?

— Всі можливості та соціальні пільги, які мають кияни, отримали й переселенці. На сьогодні у столиці 200 тисяч людей, які офіційно стали на облік як тимчасово переміщені особи. З них 30 тисяч — з Маріуполя.

Глибоких, системних, напрацьованих програм поки немає, але я думаю, на найближчій сесії це питання буде розглянуте. Місту не вистачає коштів. Столиця не отримує субвенцій, окрім коштів на реконструкцію житла, яке постраждало від обстрілів.

— Житло столиця надає тимчасово переміщеним особам?

— На сьогодні формується черга. Забудовники будуть надавати житло переселенцям за державними програмами.

— Щодо 640 інфраструктурних об’єктів, які були пошкоджені через обстріли росії, зокрема 197 житлових будинків. Як столична влада встигне до початку опалювального сезону відремонтувати зруйноване житло?

— Влада встигне провести реконструкцію не всіх будинків. Нині створено повний перелік з кошторисом пошкодженого житла. Вже виділені кошти — це близько 600 мільйонів гривень. Їх теж недостатньо. Зараз найголовніше, як ввійдемо в опалювальний сезон. Запасів у нас не так багато. Вже працюють над випробовуванням мереж.

— Якщо влада не встигне відремонтувати житло, як вона буде розв'язувати це питання?

— У столиці є певні резерви житла, яке виділяється для пільговиків. Мешканці пошкоджених будинків тимчасово будуть проживати там, поки не відновлять їхні будинки.

— Як будуть працювати школи?

— На минулій сесії ми ухвалили рішення про створення найпростіших укриттів по всіх навчальних закладах міста Києва. На жаль, до 1 вересня можуть не встигнути зробити ці укриття. Є ще одна проблема: більшість батьків не хочуть відправляти дітей до школи, бо розуміють, що оф-лайн навчання більш небезпечне, ніж онлайн.Тепер київська влада готується до оф-лайн навчання, але чи буде це з 1 вересня, я не можу відповісти. Все буде залежати від ситуації на фронті та чи будуть продовжуватися обстріли міста Києва.

— Якими мають бути укриття в школах?

— Більшість шкіл не мають укриттів, тому вони будуть навчатися онлайн. Ми говоримо про підвальні або господарські приміщення, які мають цокольний поверх — це найпростіші укриття.

Наповнення столичного бюджету та допомога партнерів

— Яка допомога надходить від міст-побратимів?

— З багатьма містами ми підписали меморандум і надається допомога. З тих, що я знаю, — Краків та Барселона. Найбільше допомагають поляки. В першу чергу це гуманітарна допомога — ліки та продукти тривалого зберігання. Також гуманітарний штаб створює запаси харчів, води, медикаментів на випадок чергового наступу на столицю.

— Вже є розуміння, як наповнюється столичний бюджет?

— Висновки можна зробити у четвертому кварталі. Зараз недоотримання близько 40%. Ті програми, які стосувалися капітального будівництва, придбання нового громадського транспорту, в цьому році виконуватися не будуть. Такі видатки скорочені до мінімуму. Найголовніше забезпечити військових, зберегти заробітні плати бюджетним установам — вчителям, лікарям і так далі.

— Рішення міської влади, що громадський транспорт під час повітряної тривоги не перевозить людей — це рішення правильне, на вашу думку?

— Не завжди ухвалються мудрі рушення. У цьому випадку керувалися міжнародним досвідом, але ситуація виглядає комічно. Багато перевізників не виконують це розпорядження. Думаю, будуть інші рішення, які змінять цю позицію. Людям ніхто не компенсує вартість проїзду.

— Є програма для встановлення бомбосховищ на кожній зупинці, як у розвинених країнах, які потерпають від війни?

— Найкраще укриття — це метрополітен, якщо говоримо про Київ. На сьогодні можливостей і коштів для таких укриттів немає, тому рекомендація всім киянам, які чують повітряну тривогу, йти до підземного переходу, підвалу чи метро.

Чи допоможе війна подолати корупцію та розбрат

— До війни столиця була корумпованим містом і багато корисних рішень, які б зробили життя комфортнішим, гальмувались. Війна може допомогти побороти корупцію?

— Треба завершити війну. Після того, як орки відійшли від столиці, корупція повернулася. Це я побачив на останній сесії Київради. Було винесено понад 100 корупційних питань, добре, що на них не вистачило кворуму. Багато депутатів думають, що люди не стежать за засіданнями, бо вони не транслюються і не виставляються протоколи.

— Чи панують політичні чвари у Київраді після 24 лютого?

— Ще 23 лютого у Київраді прибрали прапорці всіх політичних сил. Всі висловились, що Крим і Донбас — це Україна. Міськрада працює, як єдиний механізм. На жаль, деякі міські депутати відсутні в Україні й не з’являються на сесії, тому є проблеми з кворумом.

— Хто з депутатів за кордоном?

— Я б не хотів називати ці прізвища, це 10–15 осіб.

На останній сесії відсутні були 30- 40 депутатів — хтось на фронті, а хтось за кордоном

— У вас, як у людини, яка служить в ЗСУ, є відчуття зневаги до тих, хто за кордоном?

— Є зневага до тих, хто на підставі підробних документів виїжджали з країни. Це порушення закону і моральних норм.

Люди за кордоном відчувають провину перед тими, хто залишився в країні. Хто залишився — відчувають провину перед тими, хто пішов в армію. Ті хто в армії, відчувають провину перед тими, хто на "нулі", а ті, хто на передовій, — перед тими, хто загинув. Це не зовсім хороша історія, хтось має працювати в тилу. Люди не мають відчувати провину, бо кожен має приносити користь там, де він є. Багатьом не дано брати зброю в руки і йти на фронт, а є навпаки — ті, хто хочуть цим займатися.

Перебуваючи на передовій, я бачив багато хлопців з палким поглядом, які цим живуть. Вони розуміють, якщо не вони, то більше нема кому. Якби всі відчували те, що солдат відчуває на передовій, ця війна набагато швидше б закінчилась. Тому треба кожен день допомагати військовим.

— Якою ви бачите Україну після перемоги?

— Перемога, єдність, процвітання, а головне — Україна має повернутися до кордонів, які визначені станом на 1991 рік.