Сильні болі, тяжкохвора мати та самотність: жахлива історія ветерана АТО після повернення додому

Ветеран російсько-української війни Ігор Д’ячук (позивний Ірбіс), який у 2014-му виїхав з тимчасово окупованих територій, і з 2014-го по 2016 захищав Україну від ворога, потрапив у скруту. Маючи незадовільний стан здоров’я, він займається лікуванням матері. Вони вдвох мешкають у Боярці, що під Києвом, отримують пенсію, якої ледве вистачає на препарати для матері Ігоря. Чоловікові допомагають волонтери. На разі він сам потребує стаціонарного лікування.

Про це Новини.Live розповіла волонтерка, яка допомагає збирати кошти на лікування матері воїна.

"Знаю Ігоря по батальйону Айдар, пізніше зустріла його в Боярці. Мама у нього дуже хвора – вона в такому стані, що просто страшно їх самих залишати. Збирали кошти на лікування, зараз всі вони пішли на придбання ліків. Трошки позакривали борги. У матері онкологія – видалили молочні залози і мали робити хіміотерапію. Пішли метастази, але хімію не можна робити – бо вік і може не витримати серце. Людина дуже мучиться від болей постійних. Зараз потребує підтримуючої терапії. Купуємо ліки знеболювальні – приходимо до онколога, він приписує, поки 2 тижні чекаємо, поки наша аптека завезе ці ліки за програмою – вже вимушені їх міняти на більш сильні препарати", - розповіла волонтерка.

Зараз у матері Ігоря гниє палець на нозі. Чоловік разом із волонтерами звертався за спеціальними програмами, щоб отримувати безкоштовне лікування або препарати. Однак поки що Ігорю для матері допомогу отримати не вдалось – навіть як ветерану АТО.

"Спочатку було дуже багато програм для воїнів АТО, а зараз поступово кількість зменшується навіть для самих АТОвців. Ніхто, видно не розраховував на таку кількість, думали, що 1-2 хвиля підуть, розберуться – і будуть у нас ветерани такі, як "афганці", - каже волонтерка.

Дівчина зауважує: сам Ірбіс потребує суттєвого лікування у шпиталі, проте зараз він не має змоги залишати надовго важкохвору матір.

"Видно, що у самого Ігоря підірване здоров’я, самого треба покласти в лікарню. Але не можемо ні на кого залишити маму. Зараз іде мова про те, щоб зробити якийсь нагляд за мамою Ігоря, щоб приходила соцслужба і приносила продукти. Щоб ми змогли забрати Ігоря на тиждень-два. Зробити йому обстеження в стаціонарі. Має великі проблеми з тиском – виглядає на те, що стан передінсультний", - розповідає волонтерка.

Стараннями волонтерки, родині допомагають благодійники. Зібраних коштів вистачило на підтримуючі препарати для матері героя АТО. Волонтерка сподівається, що рано чи пізно знайдуться охочі допомогти родині з умовами проживання, адже воїн разом із матір’ю не мають можливості відремонтувати приміщення, яке майже не пристосоване для життя.

"Наче б то і їх житло, але нема на що зробити ремонт. Всюди грибок на стінах і важко дихати. Особливо ні з ким не спілкуються – АТОвці більше спілкуються з АТОвцями. Був у Ігоря побратим, який допомагав, але він помер, і тепер Ігор залишився сам", - каже волонтерка.

Новини. Live поспілкувались із самим Ігорем Д’ячуком – чоловік розповів, з чого почалась його історія як переселенця і героя російсько-української війни. Каже, що завжди мав проукраїнську позицію, а остаточний вибір зробив, коли його місто зайняв ворог.

"На Майдані, щоправда, не був – думав, що як у 2004 році…розберуться. У лютому 2014-го жив у місті Сніжне, на Донеччині, там тоді почали агітувати за Росію, на центральній площі всякі там гасла кричали. В якийсь день мав таке враження, що як я лягав спати, були кругом друзі, а прокинувся – одні вороги. Тоді Турчинов оголосив першу мобілізацію – я пішов у військомат. Не приховував своїх поглядів і до того казав, що має бути Україна. Тоді через тиждень дізнався, що лише 2 людини з мого міста захотіли мобілізуватись – я і ще хтось", - розповідає Ігор.

Каже, що за проукраїнські погляди містяни погрожували розправою.

"12 квітня вороги захопили Слов’янськ, почали готувати референдум. Було таке ставлення вже… Хоча я прожив там більше частину життя – мені було 6 років, коли переїхали з батьками з Вінничини. Вчився там у в школі, технікумі. І ті люди, з якими дружив, за одним столом на свята сидів, до дівчат бігав – стали мене ненавидіти. Слов’янськ тоді забрали, в Маріуполі стріляли, але я гадав, що на цьому закінчиться", - розповідає Ігор.

Чоловік розповідає, що більшість друзів підтримали бік ворога, але на згадку про колишні добрі відносини навіть намагались його захистити. Як вияв прихильності – допомогли поїхати з міста на час сумнозвісного референдуму.

Перебуваючи на Західній Україні, Ігор Д’ячук остаточно вирішив іти на війну і захищати Україну від російської агресії.

У 2015 Ігор офіційно став воїном ВСУ, а у 2016-му його комісували за станом здоров’я, має довічно 3 групу інвалідності. Мати Ігоря деякий час перебувала в Сніжному, а потім переїхала на Житомирщину. Він тоді був на війні.

"Мама виїхала з окупованої території у грудні 2014-го. Коли був на Щасті, мій командир взводу був міським депутатом Житомира. Тоді подзвонила мама зі Сніжного, каже: "Пігулки, які до цього купувала весь набір по 50 гривень (тоді ще гривні ходили там), то зараз 300 – одна позиція". А їй треба було 5-6 препаратів. Я тоді, пам’ятаю, сказав: "Ти ж там помреш…". Мама виїхала сама, доїхала до Житомира, там її зустріли і розприділили у місто Коростишів у санаторій Тетерів", - розповідає Ігор.

У 2015-му у матері Ігоря виявили рак молочних залоз, зробили операцію в Житомирі.

Коли Ігоря комісували за станом здоров’я у 2016-му, він також приїхав до санаторію в Коростишеві. За неповних 2 роки отримав допомогу від держави і зміг придбати житло на Київщині.

"Не хотіли мене приймати тоді в санаторій, казали, що й своїх АТОшників багато, а ще мене занесло. Багато людей нормально сприймали, але були й такі, що йшли на конфлікт. Тоді вийшла постанова про компенсацію житла АТО – ВПО (внутрішньо переміщені особи), вийшло так, що я один був на Коростишівський район – і вони одразу мене «схопили» - вже у 2018-му отримав виплату і придбав однокімнатну квартиру в Боряці на Київщині (четверту частину приватного будинку). Купив через те, що не поверхівка. Може, можна було пошукати краще житло, але гроші дали в кінці року, почали мало не кожного дня надзвонювати, щоби щось купив. Багато хто не хоче зв’язуватись із державними проплатами – бояться, що знімуть субсидію абощо…Це був нормальний варіант – принаймні на землі, ходити мамі сходами не доводиться", - розповів Ігор.

Про хворобу матері Ігор розповідає важко… уривчасто. Окрім того, що жінка продовжує приймати препарати після операції, вона має проблеми з серцем, а нещодавно додалась хвороба ноги. Про гроші Ірбіс також намагається не говорити, але лікування, звісно, немало коштує.

"Мамі після операції призначили препарат – вона приймає його до цих пір. Зараз в ногах закупорились артерії, загнив палець. Кажуть, що ніби краще, але їй болить. Вона інвалід 1 групи, 1937-го року народження. В понеділок буде наш лікар, робитиме рентген, скаже, що треба робити – може, доведеться видаляти фалангу. Попередньо сказали, що можна лише залікувати. Знеболлючі день-два допомагають, ці ще лишаються, а я купляю якісь нові. В неї скоро звикання. Також кардіолог виписала багато препаратів. Подавались на боярську міську програму – мамі відмовили, мені виплатили тисячу АТОшних, ще тисячу дав боярський депутат", - каже Ігор.

Донька Ігоря повернулась із чоловіком на тимчасово окуповані території, з батьком і бабусею спілкується рідко. Щодо стосунків із частиною родини, що мешкають у Сніжному, Ірбіс також не говорить багато.

"Зять так вирішив. Зробили свій вибір", - каже.

До слова, окрім Ігоря і його мами, у родині живуть 5 врятованих тварин – у санаторії Коростишеві невідомі намагались труїти котів і собак. Родина забрала 4 котів і собаку з собою в Боярку.

"Спочатку мама їх ховала у нас в кімнаті. А коли вже переїжджали – не змогли залишити напризволяще", - розповів Ігор.

Зараз волонтер, яка допомагає мамі Ігоря Д’ячука, сама потребує лікування. Певний час не зможе допомагати родині. Усіх небайдужих, хто може надати фінансову або будь-яку іншу допомогу, закликають відгукнутись.

Перерахувати кошти для допомоги родині можна на карту Ощадбанку: 5167 8031 0497 5136 отримувач – Д’ячук Ігор Якович.

Більше оперативних новин шукайте в Telegram і Viber Новини.LIVE.