Роман Цимбалюк: "Війна має закінчитись великим феєрверком на Кримському мосту. Але до перемоги ще далеко"

Збройні сили України є гарними викладачами для росіян — завдяки їхнім успішним діям на фронті російське суспільство розуміє, що таке війна насправді. Особливо останніми тижнями, коли армія рф зазнає шалених втрат на Донбасі. Кількість вбитих щодоби становить по 600-800 осіб. Половина із них — мобілізовані росіяни.

Що на цьому фоні відбувається в кремлі — в інтервʼю Новини.LIVE розповів відомий український журналіст Роман Цимбалюк.

— Після шалених втрат російської армії на Донбасі останніми двома тижнями родичі мобілізованих просять повернути чоловіків назад додому. Про що це свідчить?

— Повернути чоловіків назад додому не вдасться, бо вони загинули. Це важливо. Йдеться про 155 бригаду морської піхоти із Владивостока. Це кадровий підрозділ російської армії, який складався не із мобілізованих солдат, а саме з кадрових військових.

Проблема справді існує, і чим далі — тим більше зʼявляється повідомлень про загибель російських солдат у різних місцях України. Кількість втрат вимірюється іноді десятками, а іноді й сотнями. Досить часто це ілюструють фото та відео, і всі українці починають радіти, коли бачать трупаки російських загарбників.

А їхні мами і дружини виступають біля військових частин, мовляв, чоловіків і синів відправили до України без підготовки. Але питання слід ставити інакше: а що ваші бл*дські чоловіки робили в Україні? І коли почнуть ставити питання таким чином, їхнє життя почне покращуватись.

А поки що у росії ніхто не проти війни, і це дивно. Чому? Бо якби у них все було так добре, як розповідають, мобілізація була б не потрібна. Росіян десятки років виховували на меседжі, що армія рф найпотужніша у світі. І це головна проблема кожного з них.

У нас усе дуже просто: якщо ти перейшов кордон України зі зброєю в руках — тебе вбʼють.

— Речник угрупування ЗСУ за східним напрямком Сергій Череватий каже, що втрати росіян лише на окремих ділянках сягають до 100 осіб. Але, тим не менше, вони все одно кидають у бій нових людей. Скільки це продовжуватиметься?

— Росія — велика держава, людей там теж багато. Ми, українці, дуже любимо роздивлятися трупаки російських солдатів, але нам треба більше зосереджуватися на забезпеченні своїх військових. У нас поки що є одна проблема, яка остаточно не вирішена, — зброя великих калібрів і набої до неї.

Щодо росіян, то, як зʼясувалося, їм теж боляче, якщо родичі написали губернатору Приморського краю, а саме і є центр Владивостока, що у них сотні загиблих через тупість російських командирів і, зокрема, командувача Східним військовим округом. Скільки вони ще будуть до нас лізти? Поки ми їх всіх не вбʼємо. Тому війна триватиме довго. Наразі я не бачу якоїсь революційної ситуації.

— Чимало росіян кажуть, що після початку мобілізації, градус війни у суспільстві стих. Втрати російської армії допоможуть змінити думку суспільства, що війна буде програна?

— Допоможуть, але робити для цього вони нічого не захочуть. ЗСУ — гарний викладач, і росіяни справді почали розумнішати. Зменшується підтримка так званої СВО (спеціальна військова операція. — Ред). Старші все одно підтримують, як і раніше, а молодші, особливо ті, кого можуть мобілізувати, вже обережніші. Згідно з нещодавнім опитуванням "Левада-центру", СВО непокоїть росіянусе більше. Вони говорять, що слід припинити війну, почати перемовини з Україною. Росіяни хоч і тупіші, але життя у них одне, і ці питання будуть обговорюватися далі. Проте це не означає, що ситуація на фронті від того зміниться.

— Що на цьому фоні може відбуватися у кремлі, окрім зовнішньої гробової тиші?

— Все зводиться до розмов на кухні. Російська політична, а тим більше економічна еліта взагалі в шоці від того, що відбувається. Це нікому не потрібно. Але російська система — це царград. Є цар, він же імператор володимир путін, якого всі бояться. Парламенту немає, змін немає, каральне законодавство таке, що тим, хто кудись виходить, світить буцегарня. А якщо щось скаже еліта — вона втратить все.

Але після початку війни деякі підходи були змінені, і тепер популярна така тема — ми взагалі-то проти війни, але будемо зі своєю державою до кінця. Через санкції вони втратили своє майно та активи, і тепер думають будувати життя в рамках російської держави, відпочивати будуть на Байкалі та Камчатці.

Часто політологи люблять говорити, що є різні башти кремля, є якісь ліберали, силовики… Але насправді все це неправда. Є одна башта і певні групи. Адже, щоб говорити про башти, вони мають бути впливовими якоюсь мірою. А це не так. Рішення щодо війни з Україною ухвалювала одна особа. І якби завтра кремль сказав, що повертається на лінію 24 лютого, думаєте, хтось там був би проти? Гадаєте, виникли б якісь протести або Скабєєва не змогла б усе пояснити?

У них зараз стагнація, причому в голові в першу чергу. І всі чекають, чим же це закінчиться. А ми воюємо. Вбиваємо росіян, зазнаємо втрат і підтримуємо ЗСУ. Все просто.

— Думаєте, до кремлівських доходить, що вони зазнають поразки?

— Мабуть, про це ще ніхто не думає. Те, що захопити всю Україну вони не зможуть, — це вже зрозуміло. І враження, що все пішло не за планом, у росіян вже є. Але ми теж війну ще не виграємо. Українці зберегли державу, і збережемо — це вже і на болотах зрозуміли. Але у частині визначень це слід проговорити. Для мене перемога у війні з рф — це звільнення всіх окупованих територій. Тобто все має завершитись великим феєрверком на Кримському мосту, коли останній російський біженець із возиком піде в напрямку Тамані (Краснодарський край росії. — Ред.).

А поки нам потрібно підтримувати нашу армію. Бо якщо якийсь російський танкіст полетів із танку, це означає, що у відповідного українського підрозділу не було проблем із набоями.

— На думку американських аналітиків, керівник "вагнерівців", Євген Пригожин, починає ставати конкурентом путіна.

— Це як теорія змови — стане чи не стане. Можливо, стане, але наразі це не так. Сьогодні кремль грає у внутрішню політику. Мовляв, ми почали війну проти Бандери, якого разом із Шухевичем ловлять по всій країні. Але щось йде не так, надто швидко бігає цей "Бандера", і ніяк ніхто не може його зловити. В результаті цієї ловлі загинуло 74 тисячі російських чоловіків. Починається цікава гра — армія в росії погана, а от злочинці класні. А "кадировці" взагалі супервоїни.

Але я не бачу політичної ваги Пригожина взагалі. У Кадирова ситуація інша — у нього є хоча б своя власна армія і територія. Фактично, це своя власна держава, яка постійно дотується з російського бюджету. Саме росіяни платять за добробут Чечні.

— Пригожин і Кадиров — наразі двоє осіб, які публічно критикують російське міноборони, армію та планування війни. Це теж внутрішньополітичні ігри у кремлі?

— Українці думають, якщо у росії хтось щось сказав, він набирає політичної ваги. Аби це робити, треба мати політику. Цього в росії немає.

Нещодавно американські аналітики писали, що політичну вагу набирає Ігор Гіркін. Він не лише критикував Шойгу, Герасимова і путіна, а й час від часу пропонував їх повісити. Але потім в один момент людина зникла. Можливо, він живий і десь у Ростовській області розповідає, як правильно розпорювати животи українцям, чим Гіркін займався на Донбасі у 2014 році. Але де його політична вага зараз? Куди вона поділась? Немає.

Те ж саме може статися в один чудовий ранок з Пригожиним. Він може залишитися живий, а от із російської політики його приберуть.

Фото: AFP / Getty Images, Дмитро Ларін / Українська правда