Як Україна повертає дітей з рф та куди поселять евакуйованих з Донбасу: ексклюзивне інтерв'ю з Іриною Верещук

На сьомому місяці повномасштабної війни в Україні не зменшується кількість переселенців, адже ситуація ускладнюється опалювальним сезоном. Займаються урядовці і поверненням додому дітей, яких незаконно вивезла росія. Окрім того, країна бореться за життя та свободу своїх в'язнів, частині яких вдалося передати листи з полону. 

Що відомо про евакуацію з Донбасу, прихисток переселенців в опорних регіонах та стан українських військовополонених, ексклюзивно для Новини.LIVE розповіла віцепрем'єрка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук. 

Евакуація українців з росії

— Чи веде Україна облік дітей, яких вивезла росія, і що робить для їхнього повернення?

— Так, ведеться облік, є спеціальний реєстр і онлайн-платформа. На неї можна написати через чат-бот, різні месенджери. Ми перевіримо, і якщо інформація підтвердиться, то знайдемо можливість розшукати дитину на території рф або на тимчасово непідконтрольних територіях і повернути до України. 

У нас були вже десятки випадків, коли ми знайшли і повернули дітей. Я зараз з вами говорю, а в цей час (вечір 30 серпня. — Ред.) з росії їде опікун із дівчинкою. Врятовані повертаються до України.

— А якщо це повнолітні українці, яких вивезли, яка процедура повернення додому без документів?

— У нас є спеціально розроблений тимчасовий документ, який ми називаємо "білим паспортом". Його можна зробити в будь-якому консульському відділі, в посольстві будь-якої дружньої до нас країни чи зателефонувати в Україну. Якщо такої змоги немає, то зателефонуйте 1548 і ми допоможемо це зробити.

Допомога переселенцям 

— Чому на сьомому місяці війни немає чіткої процедури зустрічі переселенців в різних регіонах, і люди часто належать самі собі?

— Наші регіони відрізняються. Одеса відрізняється від Закарпаття і за кількістю ВПО, і за близькістю до фронту. Якщо ми говоримо про те, що робити переселенцю, то зараз є достатньо платформ та інформаційних матеріалів. 

Я їжджу регіонами і бачу, що дійсно є проблема. Люди не знають, а місцева влада часто не фокусує свої зусилля, щоб вони мали повну інформацію ще в потязі.

— Якщо порівняти, то в Запоріжжі краще зустрічають переселенців, ніж у Києві...

— Треба зробити так, щоб це було краще. Тому ми звертаємося до місцевої влади і просимо на всіх перонах, вокзалах та транспортних вузлах, звідки люди можуть почерпнути інформацію, її надавати. Треба доносити інформацію через гуманітарні штаби, ЗМІ.

Я була нещодавно в Одесі та на Миколаївщині, там були гуманітарні штаби, де все є. Тільки присутній людський фактор, коли люди, які приймають, напевне не думають, що це дуже важливо для тих, хто приїжджає. Вже здається, що пройшло шість місяців, і всі все знають, але це не так.

— Людям, які приймають переселенців,  платитимуть не по 450 грн за людину, а по 900 грн. Чи означає це, що громадян мотивують приймати евакуйованих, бо держава не має куди їх розселити? 

— Так, нам буде дуже важко самотужки, не вистачає приміщень. Ми плануємо перемістити ще 500 000 людей, щоб пережити зиму. І тут я можу подякувати Міжнародному комітету Червоного хреста, бо вони взяли на себе 100% збільшення програми "Прихисток". Тобто з 900 грн половину буде платити Червоний хрест. Це велика допомога нашому бюджету.

Перші листи від українських в'язнів

— Чи перевіряла СБУ зміст листів наших полонених? 

— Ні, ми не мали права перевіряти, СБУ зокрема. У нас підписана угода з Червоним хрестом, ми звернулися до них, бо вони можуть це робити. Червоний хрест знайшов 1200 людей, які написали листи, всі в однакових конвертах. Ми не можемо без дозволу рідних відкривати.

Телефонуємо кожному. Я провела майже всі вихідні, телефонуючи і повідомляючи рідним. Можна написати їм у відповідь, вже є багато таких листів. Ми робимо все, щоб люди, які зараз там, почули від своїх рідних звістку, що їх чекають і будуть за них боротися.

— Як думаєте, російська сторона не відкривала ці листи? 

— Думаю, що це було під пильним оком і наглядом. Я ніколи не повірю, що така тоталітарна держава, як російська федерація могла оминути це. Але тим не менш рідні кажуть: "Це почерк мого сина, я впізнала", "Так, це моя донька, я бачу, що це вона написала". Там, мабуть, якісь кодові слова. Рідні відчують це серцем.

— Які саме військовополонені надіслали листи? 

— Всі різні. Є з Оленівки, з острова Зміїний, є жінки, була 36-та бригада. Всі без винятку.

— На конвертах були прізвища та імена. Чи є серед них ті, про кого раніше не було інформації? 

— Дуже багато. До прикладу, з десяти листів, за якими я особисто дзвонила, половина рідних раніше не знали, живий чи ні. Це була перша звістка за чотири-п’ять місяців. Я була здивована, бо думала, що за цей час відбулася процедура ідентифікації і МКЧХ повідомили, але ні. Виявляється, дуже багато людей не знають, що з їхніми рідними.

Зараз йде зворотний шлях. Телефонують родичі й питають, як можна дізнатися, де полонені, що з ними, здорові чи ні. У кожного різне. Ми будемо продовжувати цей процес (листування. — Ред.), і я зараз прошу МКЧХ повернути нову партію листів якомога швидше.