"Живеш із мишами, клопами, а інколи і тілами ворога": позивна Відьма про жінок на війні

Офіцерка 241 ОБР ТРО ЗСУ, військова Ольга Бігарь, позивний "Відьма", у лавах української армії із початку повномасштабного вторгнення Росії.

Вона із того числа добровольців, які обурившись російською агресією, почали виливати свою лють на ворога службою в амії. До речі, так само зробили найближчі родичі Ольги — брати та мама. 

Як це бути жінкою на війні із чоловічим обличчям — читайте у Новини.LIVE.

Від юристки до військової

З початку нашої розмови Ольга відразу пояснює свій вибір стати на захист країни.

"Перед тим як піти в ЗСУ, я себе запитала, яким має бути рішення, про яке я не шкодуватиму і про яке мені буде приємно розповідати дітям з якоюсь настановою. Це дуже гарний приклад для майбутнього покоління. Хочу взяти участь у процесі захисту країни", — пояснює Ольга.

Ольга Бігарь народилася на Донбасі, тому війна для неї почалася не 24 лютого 2022 року, а навесні 2014-го. Тоді вона змушена була переїхати до Києва, де вивчила правознавство і відкрила компанію з надання юридичних послуг. Виховує 7-річного сина, який наразі він живе із тіткою Ольги.

"Я йому не сказала, що мама їде захищати країну. Відправила його до тітки за тиждень до початку війни. Він із розумінням поставився, але перепитав: "А чому так багато речей?" Я відповіла: "У тебе будуть дуже веселі канікули". Пізніше він все зрозумів, а тепер присилає малюночки і каже: "Мама, ви повинні перемогти і швидше повернутися додому. Розлуку ми обоє переносимо як необхідну жертву перемозі", — розповідає Ольга. 

Ольга Бігарь служить у 241-й бригаді і командує мінометним взводом. Більше пів року виконувала бойові завдання у Бахмуті. Загалом вона на передовій війні увесь її час. А це постійні обстріли, постійний ризик загинути і безперервні стреси.

Проте, за словами Ольги, кожен військовий, незалежно від гендеру, ці ж самі стреси сприймає по-різному. Вона не поділяє думку, що жінкам на війні складніше, ніж чоловікам.

"Психологічна стійкість у кожної людини різна, і гендер не впливає на це. Ми з дівчатами, а нас двоє у підрозділі, живемо в однакових з хлопцями умовах і працюємо на рівних. У нас в обох є дуже потужна мотивація робити нашу роботу. Ось ця мотивація і надає стійкість триматися", — пояснює Ольга.

Найскладніше на війні не життя в окопах із мишами та залишками тіл ворога

Загалом, за її словами, найскладнішим на війні є втрати, мовчання у рації побратима, "прильоти" по цивільній інфраструктурі мирних міст. А побутові речі на фронті втрачають свою значимість. Як приклад Ольга розповідає про умови, в яких живе більше року. Це окопи та підвали з блохами, мишами, щурами, мухами.

Через постійну небезпеку обстрілів військові не виносять сміття із окопів. Але це пів біди. Коли військові займають позиції противника — доводиться жити разом із залишками їхніх тіл і продуктів життєдіяльності.

"Але це теж не важливо, якщо у тебе вибір поміж потрапити під обстріл або перетерпіти деякі побутові незручності. Ми швидко обживаємо позиції, проводимо світло, маємо кухоньку, імпровізовані туалети у відерці, яке виносимо вночі, миємось сухим душами, їжу від мишей ховаємо в ящики з-під боєприпасів. Дощову воду збираємо для побутових цілей. З клопами, блохами і мухами воюємо хімією", — каже Ольга.

Окрема дисципліна у військових як чоловіків, так і жінок стосується особистої гігієни. На кожній позиції є мініумивальники з пляшок та дзеркало. Після зміни на позиціях одяг та спальники перуть у пральних машинках, тому брудним не ходить ніхто.

"Усі хто мають довге волосся (і хлопці, і дівчата) заплітають його в коси або зав’язуть у пучки, щоб було зручно під каскою і воно не розтріпувалось. Макіяж — це питання особисте. Мені, наприклад, незручно. Тим більше в мене темні брови і вії від природи".

Загалом, каже Ольга, на позиціях відчуваєш себе в безпеці. Небезпека чекає на шляху до них. Більшість військових готові йти пішки хоч 5 км у повній викладці, аби тільки не сісти у броню чи авто. Все просто — у машинах ти ціль номер один для ворога. А йдучи пішки, зачувши свист снаряду, встигаєш впасти на землю. Це дає хоч якесь відчуття контролю.

Небезпечні ділянки доводиться пробігати, але дорога там настільки погана, що здається біжиш на місці. Особливо складно бігти по багнюці, бо вона фізично знімає берці із ніг. Через це в тому числі втрачаєш рівновагу.

А через вирви від вибухів і слідки гусянок, бігти сухою дорогою теж складно.

"На кожен стрибок тільки й думаєш, аби коліна не повилітали. Привал у воронці чи в окопчику, пару ковтків води і біжиш далі. Чуєш дрон — просто завмираєш і лише дивишся, де можна від нього сховатися. Відносна безпека — посадка, хоч її й обстрілюють", — пояснює Ольга.

"На війні стирається межа між хлопцями і дівчатами"

Окрім роботи на позиціях в Ольги, як в офіцерки ЗСУ, є ще робота у командних пунктах. Вона виконується далі від фронту, однак це той самий підвал з грибком. Там купа радіостанцій, телевізорів з трансляціями обстановки на певних позиціях. За нею треба стежити 24 години, не відводячи очей, управляти вогнем, керувати змінами і логістикою на позиціях.

"Стоїть шалений галас. Одні кричать забрати поранених, паралельно намагаєшся чітко скоригувати постріл, дати вказівки своєму підрозділу. Одночасно йде ще паперова робота і все це під вибухами. Чесно, я навіть не знаю, що важче із цього. Але при цьому не можу сказати, як дається війна іншим жінкам. Мені здається, на війні стирається межа між хлопцями і дівчатами. Ми всі тут воїни та бійці і поміж нами немає привілейованої статі". 

Скільки жінок служить в українській армії

За словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, у Збройних силах служить 42 тисячі жінок військових. Разом із цивільними працівницями ця цифра становить близько 60 тис.

Із них 5 тисяч жінок перебувають на "передньому краї", де виконують завдання на рівні з чоловіками.

"При цьому ніякої рівності там не може бути. Війна з чоловічим обличчям. Для жінок це набагато складніше. Це дуже важка чоловіча робота з надмірними навантаженнями. І кожна з них пересилює щодня всі можливості, які закладено природою для жінки. Наші жінки неймовірно сильні", — підсумувала заступниця міністра оборони.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії до України на війні загинули більше 106 жінок-військових.