Російські консерви зі смаком імперіалізму: що не так із журналістами "Дождя", який пішов під латвійський ніж

Через анулювання ліцензії на мовлення російський телеканал "Дождь" із четверга 8 грудня припинив своє існування у Латвії. Латвійська влада ухвалила таке рішення через загрозу національній безпеці та громадському порядку. Слідом за Латвією мовлення "Дождя" припинила також Естонія та Литва. Російські журналісти заявили про тиск і прирівняли рішення країн Балтії до диктаторських рішень у росії, звідки вони й втекли.

Новини.LIVE розбиралися, що не так із журналістами з рф, які втекли з росії і типу як проти війни в Україні.

Російських журналістів просто понесло

Масово російські журналісти, які буцімто виступають проти війни в Україні, почали їхати з росії після 24 лютого — дня повномасштабного вторгнення до України. Тоді кремлівська влада повністю заборонила транслювати точку зору, яка б відрізнялась від офіційної та пропагандистської. Закрився "Дождь", радіостанція "Эхо Москвы", яка фінансувалась "Газпромом", "Новая газета". Російські медійники поїхали із країни, рятуючись від в'язниці.

Роботу вони відновили у країнах Заходу, дальнього і не дуже. Зокрема, "Дождь" переїхав до Латвії, а 6 червня отримав там ліцензію на мовлення. Вона давала право поширювати мовлення на території країн Євросоюзу, США та інших.

А за пів року Латвія позбавила "Дождь" ліцензії через комплекс порушень. Зокрема, відсутність звукової доріжки державною мовою для трансляцій, зображення Криму на карті як частини території росії й останнє — допущене телеведучим найменування російської армії "нашою армією", а також можливе висловлення підтримки російської армії.

Після цього російських ліберальних журналістів у буквальному сенсі просто понесло. Особливо тих, хто переїхав жити до Латвії. Вони вважають, що рішення місцевої влади схожі на диктаторські рішення влади кремлівської. Про те, що вони самі досить часто не надто відрізні від кремлівських рупорів, опозиційні "хороші русскі" намагаються або не замислюватися взагалі, або принаймні не говорити вголос. 

Наприклад, той же телеведучий Коростельов, через якого русскій "Дождь" пішов під латвійський ніж, після відходу російської армії з Харківщини у вересні 2022 року писав у своєму твітері, що "краще би Київ взяли за три дні — жертв було б менше". 

Те, що балтійські країни виявилися не такими лагідними до російських прибульців, як ті звично очікували, помітили й інші колеги ображених "дождінок". Зокрема Ілля Азар, який працює на "Нову газету" і начебто зараз мешкає у Німеччині, на своїй сторінці у фейсбуці написав, що "навесні та влітку Латвія масово видавала гуманітарні візи російським журналістам. Їх у Ризі стало настільки багато, що навіть до магазину не можна було сходити, не зустрівши колег".

 

"Але восени стало зрозуміло, що нам тут не дуже раді. Сейм перед виборами ухвалив закон про те, що громадянам рф не можна давати робочі візи, спецслужби Латвії заявили, що така кількість російських журналістів у країні — загроза безпеці країни. Тому нічого дивного у відкликанні ліцензії "Дождя" немає. Але звинувачувати канал й інші медіа, які поїхали з росії, у підтримці путіна або російської армії — абсурдно. Боротьба з каналом ніяк не наближає перемогу України у війні", — закінчив він.

"Поживіть в Україні і відчуйте жахи власної армії на собі"

У коментарях до цього допису авторка матеріалу запропонувала Азару приїхати пожити до України й особисто відчути жахи роботи армії країни, представником якої він є:

"Поживете у Києві, з'їздите до Херсона, який щодоби обстрілюється військовими рф, на звільненій Харківщині, з'їздите на пекельну ділянку фронту у Бахмут, заїдете у Нікополь, який росіяни криють артилерією з окупованого Енергодара. Ось тоді і зрозумієте, що не так із російськими журналістами, які буцімто виступають проти війни путіна в Україні".

На це Азар відписав, що він розуміє, що таке війна, бо працював на кількох із них, а до України його навряд чи пустять. От тільки працювати на війні і жити у війні щодня уже понад дев'ять місяців — абсолютно не одне і те ж саме. На це зауваження в Азара відповіді не знайшлося.

Росіяни не розуміють, що таке війна путіна в Україні

І це не дивно, адже зі спілкування із багатьма журналістами із росії, які виїхали звідти після війни, напрошується цілком очевидний висновок: вони далекі від розуміння всього трагізму, який коїться в Україні щодня з 24 лютого, не те що з 2014 року.

На тлі масштабних руйнувань країни, сотні стертих з лиця землі сіл та міст, тисяч загиблих цивільних, дітей, зґвалтованих російськими військовими жінок, різанини у Бучі, Бородянці, на Харківщині, на півдні та сході України, всього-на-всього казати, що "ми проти війни, але нічого не можемо зробити" — примітивна позиція. Тут або російські журналісти на боці України як жертви російської агресії, або ж вони на боці, власне, цієї агресії. Третього варіанту, на жаль, не існує.

"Частина російської ліберальної публіки не хоче зрозуміти реальну причину, яка незабаром проявиться і в Амстердамі. Немає жодних "наших хлопчиків". Є "ми" та "вони". "Вони" — усі, хто зі зброєю проти "нас". "Вони" — всі, хто словом, ділом і навіть простим співчуттям допомагає тим, хто зі зброєю проти "нас". Кожен тут має зробити вибір. Бути проти путіна, проти війни вже недостатньо. Потрібно боротись самим", — зазначив на своїй сторінці у фейсбуці колишній депутат Держдуми та громадянин України Ілля Пономарьов, який останні п'ять років мешкає у Києві.

Медіаекспертка Лариса Дроздова зауважує, що загалом російські ЗМІ або ж хвалять владу, або просто мовчать. І зараз, через позбавлення ліцензії "Дождя", більшість з останньої категорії показали, якими вони є насправді.

"Таке враження, що вони просто не хочуть бачити трагізму війни в Україні, як гинуть наші люди, дітки, знищуються наші міста і буквально стираються з лиця землі. Російська війська на нашій території воюють із цивільним населенням. Я це бачила на власні очі, коли жила в окупації в Гостомелі. А російські медіа просто закривають очі на знищення української нації як такої", — уточнила Дроздова.

Варто додати, що слідом за буцімто ліберальними журналістами посипалися і заяви буцімто ліберальних росіян, які теж поїхали з росії після початку війни в Україні. Вони звинуватили латвійську владу в тому, що та ідеально вписалась у кремлівську методичку, яку транслюють Скабєєва і Симонян. Мається на увазі ворожість Заходу не лише до путіна, а й до всіх росіян. 

Однак латвійська влада не вписувалась в жодні пропагандистські методички. Навпаки, це російські "ліберали" себе туди вписали. Адже ворог росіян — не Захід, який дбає про свою безпеку, дивлячись на звірства росіян в Україні. Ворог росіян — їхній власний імперіалізм, який вони так вперто не хочуть визнавати і якого не бажають позбавлятись.

І випадок з телеканалом "Дождь", який навіть у ризькому екзилі не припинив поводитись, як чванливий московський турист у єгипетському "олінклюзів" (чого вартий хоча б той факт, що назустріч з регулятором представник каналу прийшов без перекладача і хотів виступати російською), лише зайвий раз це засвідчує. 

Фото: Телеканал Дождь / Facebook